Стаття 98
чиннаДеякі особливі заходи примусу · Inbeslagneming
У осіб, які мають право на звільнення від обов’язку давати свідчення, як це передбачено статтями 218 та 218a, не вилучаються листи або інші документи, на які поширюється їхній обов’язок дотримання таємниці, за винятком випадків, коли вони надають на це свою згоду. Суддя-комісар уповноважений приймати рішення з цього питання.
Якщо особа, яка має право на звільнення від обов’язку надання свідчень, заперечує проти вилучення листів або інших документів на тій підставі, що її обов’язок щодо збереження таємниці поширюється на ці предмети, ознайомлення з їхнім змістом не здійснюється доти, доки слідчий суддя (rechter-commissaris) не ухвалить відповідне рішення.
Суддя-комісар, який ухвалює рішення про те, що вилучення є дозволеним, повідомляє особу, яка має право на звільнення від обов’язку надання свідчень, про те, що проти його рішення може бути подана скарга до суду першої інстанції, в якому здійснюється провадження у справі, а також про те, що ознайомлення з матеріалами не здійснюється доти, доки рішення за скаргою не набере законної сили.
Особа, яка має право на звільнення від обов’язку надання свідчень, може протягом чотирнадцяти днів після вручення ухвали слідчого судді (rechter-commissaris) подати скаргу до суду першої інстанції, в якому здійснюється провадження у справі. Застосовується стаття 552a.
Обшук у таких осіб, за винятком випадків надання ними згоди, проводиться лише в тій мірі, в якій це можливо здійснити без порушення професійної таємниці, таємниці, пов’язаної зі станом, або службової таємниці, і не поширюється на інші листи чи документи, окрім тих, що є предметом кримінального правопорушення або слугували для його вчинення.
Суддя-комісар під час оцінки обґрунтованості посилання особи, яка має право на звільнення від обов’язку давати свідчення (verschoningsgerechtigde), на свій обов’язок зберігати професійну таємницю, може отримати роз’яснення від представника професійної спільноти, до якої належить ця особа.
Bij personen met bevoegdheid tot verschooning, als bedoeld bij de artikelen 218 en 218a, worden, tenzij met hunne toestemming, niet in beslag genomen brieven of andere geschriften, tot welke hun plicht tot geheimhouding zich uitstrekt. De rechter-commissaris is bevoegd ter zake te beslissen.
Indien de persoon met bevoegdheid tot verschoning bezwaar maakt tegen de inbeslagneming van brieven of andere geschriften omdat zijn plicht tot geheimhouding zich daartoe uitstrekt, wordt niet tot kennisneming overgegaan dan nadat de rechter-commissaris daarover heeft bepaald.
De rechter-commissaris die beslist dat inbeslagneming is toegestaan, deelt de persoon met bevoegdheid tot verschoning mede dat tegen zijn beslissing beklag open staat bij het gerecht in feitelijke aanleg waarvoor de zaak wordt vervolgd en tevens dat niet tot kennisneming wordt overgegaan dan nadat onherroepelijk over het beklag is beslist.
Tegen de beschikking van de rechter-commissaris kan de persoon met bevoegdheid tot verschoning binnen veertien dagen na de betekening daarvan een klaagschrift indienen bij het gerecht in feitelijke aanleg waarvoor de zaak wordt vervolgd. Artikel 552a is van toepassing.
Een doorzoeking vindt bij zodanige personen, tenzij met hun toestemming, alleen plaats voor zover het zonder schending van het stands-, beroeps- of ambtsgeheim kan geschieden, en strekt zich niet uit tot andere brieven of geschriften dan die welke het voorwerp van het strafbare feit uitmaken of tot het begaan daarvan gediend hebben.
De rechter-commissaris kan zich bij de beoordeling van de aannemelijkheid van het beroep van de verschoningsgerechtigde op zijn geheimhoudingsplicht laten voorlichten door een vertegenwoordiger van de beroepsgroep waartoe de verschoningsgerechtigde behoort.