Стаття 4:49
чиннаЗаповіти · Заповідальні розпорядження загалом
Заповітний відказ (legaat) щодо певної речі або права, яке має бути встановлене на певну річ, покладений на спадкоємця, втрачає чинність, якщо на момент відкриття спадщини ця річ не належала до її складу, хіба що з самого тексту останньої волі випливає, що спадкодавець бажав здійснити розпорядження незважаючи на це.
Якщо в останньому згаданому випадку особа, на яку покладено обов'язок, не може отримати річ, що є предметом легату, або може отримати її лише ціною непропорційно великих жертв, вона зобов'язана виплатити вартість цієї речі.
Для цілей застосування пункту 1 вважається, що майно не належить до спадщини, якщо спадкодавець був зобов’язаний здійснити відчуження цього майна і це зобов’язання не припинилося з його смертю.
Een ten laste van een erfgenaam gemaakt legaat van een bepaald goed, of van een op een bepaald goed te vestigen recht, vervalt indien het goed bij het openvallen van de nalatenschap daartoe niet behoort, tenzij uit de uiterste wil zelf is af te leiden dat de erflater de beschikking niettemin heeft gewild.
Kan in laatstgenoemd geval degene op wie de verplichting rust, zich het gelegateerde goed niet of slechts ten koste van een onevenredig grote opoffering verschaffen, dan is hij gehouden de waarde van het goed uit te keren.
Voor de toepassing van het eerste lid wordt een goed geacht niet tot de nalatenschap te behoren, indien de erflater tot overdracht van het goed verplicht was en deze verbintenis niet met zijn dood is tenietgegaan.