Стаття 3:12
чиннаУмовне засудження, умовне звільнення від відбування покарання та громадські роботи · Визнання та виконання іноземних судових рішень у Нідерландах · § Рішення щодо визнання
Прокуратура відмовляє у визнанні судового рішення, якщо:
сертифікат не було подано, він є неповним або очевидно не відповідає судовому рішенню, і протягом розумного строку не було виконано вимогу, зазначену у статті 3:8, частина четверта;
не дотримано умов для визнання, передбачених статтею 3:4;
засуджений на момент вчинення діяння ще не досяг дванадцятирічного віку;
виконання судового рішення є несумісним з імунітетом, що діє згідно з нідерландським правом;
виконання судового рішення є несумісним із принципом, що лежить в основі статті 68 Кримінального кодексу та статті 255, частини першої, Кримінально-процесуального кодексу;
факт, на який поширюється судове рішення, якби він був вчинений у Нідерландах, за нідерландським правом не був би караним;
щодо факту, на який поширюється судове рішення, згідно з нідерландським правом могла бути здійснена юрисдикція, і право на виконання накладеного стягнення згідно з нідерландським правом було б погашене давністю;
із свідоцтва вбачається, що:
засуджена особа не була повідомлена відповідно до права держави, що видала ордер, особисто або через представника, уповноваженого згідно з національним правом, про своє право оскаржити справу, а також про строки, протягом яких має бути використаний такий засіб правового захисту; або
засуджена особа не з’явилася особисто на розгляд справи в судовому засіданні, що призвело до винесення судового рішення, за винятком випадків, коли у сертифікаті зазначено, що засуджена особа, відповідно до процесуальних норм держави, що видала рішення:
своєчасно та особисто був викликаний до суду, при цьому був повідомлений про дату та місце розгляду справи, що призвело до винесення судового рішення, або в інший спосіб був фактично офіційно повідомлений про дату та місце розгляду справи, внаслідок чого в недвозначний спосіб встановлено, що він був обізнаний про запланований судовий розгляд та був повідомлений про те, що рішення може бути прийняте у разі його неявки на судове засідання; або
був обізнаний про запланований розгляд справи в судовому засіданні та уповноважив обраного ним або призначеного йому державою адвоката здійснювати його захист, і цей адвокат здійснював його захист у судовому засіданні; або
після того, як судове рішення було йому вручено, і він був чітко поінформований про своє право на процедуру оскарження (verzet) або процедуру апеляційного оскарження, під час яких він має право бути присутнім і в ході яких справа розглядається по суті заново, допускаються нові докази, і які можуть призвести до перегляду первісного рішення, чітко заявив, що він не оспорює рішення, або не подав заяву про оскарження (verzet) чи апеляційну скаргу у встановлений строк; або
засуджений не з’явився особисто, за винятком випадків, коли у сертифікаті зазначено, що засуджений, після того як був чітко поінформований про розгляд справи в судовому засіданні та про можливість особистої присутності в судовому засіданні, прямо заявив про відмову від свого права на усний розгляд та прямо зазначив, що він не оспорює справу.
зобов’язання, покладене на засуджену особу, стосується медичного або терапевтичного лікування, яке не може бути виконане відповідно до нідерландського права або в межах системи охорони здоров’я Нідерландів.
Орган прокуратури відмовляє у визнанні судового рішення на підставі першого абзацу, пунктів a, b, e та i, лише після того, як компетентному органу держави-члена, що видала рішення, було надано можливість надати інформацію з цього приводу.
Het openbaar ministerie weigert de erkenning van de rechterlijke uitspraak indien:
het certificaat niet is overgelegd, onvolledig is of kennelijk niet in overeenstemming is met de rechterlijke uitspraak en niet binnen redelijke termijn aan het verzoek, bedoeld in artikel 3:8., vierde lid, is voldaan;
niet is voldaan aan de voorwaarden voor erkenning, bedoeld in artikel 3:4;
de veroordeelde ten tijde van het begaan van het feit de leeftijd van twaalf jaren nog niet had bereikt;
de tenuitvoerlegging van de rechterlijke uitspraak onverenigbaar is met een naar Nederlands recht geldende immuniteit;
de tenuitvoerlegging van de rechterlijke uitspraak onverenigbaar is met het aan artikel 68 van het Wetboek van Strafrecht en artikel 255, eerste lid, van het Wetboek van Strafvordering ten grondslag liggende beginsel;
het feit waarop de rechterlijke uitspraak betrekking heeft, indien het in Nederland was begaan, naar Nederlands recht niet strafbaar zou zijn;
over het feit waarop de rechterlijke uitspraak betrekking heeft naar Nederlands recht rechtsmacht kon worden uitgeoefend en het recht tot uitvoering van de opgelegde sanctie naar Nederlands recht zou zijn verjaard;
uit het certificaat blijkt dat:
de veroordeelde niet in overeenstemming met het recht van de uitvaardigende lidstaat in persoon of via een naar het nationale recht bevoegde vertegenwoordiger in kennis is gesteld van zijn recht om de zaak te betwisten, alsmede van de termijnen waarbinnen dat rechtsmiddel moet worden aangewend; of
de veroordeelde niet in persoon is verschenen bij de behandeling ter terechtzitting die tot de rechterlijke uitspraak heeft geleid, tenzij in het certificaat is vermeld dat de veroordeelde, overeenkomstig de procedurevoorschriften van de uitvaardigende lidstaat:
tijdig en in persoon is gedagvaard en daarbij op de hoogte is gebracht van de datum en de plaats van de behandeling ter terechtzitting die tot de rechterlijke uitspraak heeft geleid of anderszins daadwerkelijk officieel in kennis is gesteld van de datum en de plaats van de behandeling ter terechtzitting, zodat op ondubbelzinnige wijze vaststaat dat hij op de hoogte was van de voorgenomen terechtzitting en ervan in kennis is gesteld dat een beslissing kan worden genomen wanneer hij niet ter terechtzitting verschijnt; of
op de hoogte was van de voorgenomen behandeling ter terechtzitting en een door hem gekozen of een hem van overheidswege toegewezen advocaat heeft gemachtigd zijn verdediging te voeren en dat die advocaat ter terechtzitting zijn verdediging heeft gevoerd; of
nadat de rechterlijke uitspraak aan hem was betekend en hij uitdrukkelijk was geïnformeerd over zijn recht op een verzetprocedure of een procedure in hoger beroep, waarbij hij het recht heeft aanwezig te zijn en tijdens welke de zaak opnieuw ten gronde wordt behandeld en nieuw bewijsmateriaal wordt toegelaten, en die kan leiden tot herziening van de oorspronkelijke uitspraak, uitdrukkelijk te kennen heeft gegeven dat hij de uitspraak niet betwist of niet binnen de voorgeschreven termijn verzet of hoger beroep heeft aangetekend; of
de veroordeelde niet in persoon is verschenen, tenzij in het certificaat is vermeld dat de veroordeelde, na uitdrukkelijk te zijn geïnformeerd over de behandeling ter terechtzitting en over de mogelijkheid om in persoon ter terechtzitting aanwezig te zijn, uitdrukkelijk heeft verklaard afstand te doen van zijn recht op een mondelinge behandeling en uitdrukkelijk te kennen heeft gegeven dat hij de zaak niet betwist.
de aan de veroordeelde opgelegde verplichting een medische of therapeutische behandeling betreft die niet ten uitvoer kan worden gelegd overeenkomstig het Nederlandse recht of binnen de kaders van het Nederlandse stelsel van gezondheidszorg.
Het openbaar ministerie weigert de erkenning van de rechterlijke uitspraak niet op grond van het eerste lid, onderdelen a, b, e en i, dan nadat de bevoegde autoriteit van de uitvaardigende lidstaat in de gelegenheid is gesteld hieromtrent inlichtingen te verschaffen.