Стаття 57
чиннаПро банкрутство · Про наслідки оголошення банкрутства
Заставодержателі та іпотекодержателі можуть здійснювати своє право так, ніби банкрутства не було.
Під час розподілу від власного імені можуть також заявляти вимоги суб'єкти обмежених прав, право яких було встановлено до оголошення про банкрутство, але припинилося внаслідок звернення стягнення заставодержателем або іпотекодержателем, щодо свого права на відшкодування шкоди, передбаченого статтею 282 Книги 3 Цивільного кодексу.
Під час розподілу виручки куратор в інтересах конкурсної маси здійснює також права, які закон надає особам, що наклали арешт на майно. Він зобов'язаний також захищати інтереси привілейованих кредиторів, які за черговістю мають перевагу над вищезазначеними заставодержателями, іпотекодержателями та суб'єктами обмежених прав.
Якщо необхідне визначення черговості (rangregeling), заява про це подається судді з питань забезпечення (voorzieningenrechter) суду, членом якого є суддя-комісар у справі про банкрутство. Розподіл здійснюється перед цим суддею-комісаром у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом.
Pand- en hypotheekhouders kunnen hun recht uitoefenen, alsof er geen faillissement was.
Bij de verdeling kunnen uit eigen hoofde mede de beperkt gerechtigden opkomen, wier recht vóór de faillietverklaring was gevestigd, maar door de executie door een pand- of hypotheekhouder is vervallen, voor hun recht op schadevergoeding, bedoeld in artikel 282 van Boek 3 van het Burgerlijk Wetboek.
Bij de verdeling van de opbrengst oefent de curator ten behoeve van de boedel mede de rechten uit, die de wet aan beslagleggers op het goed toekent. Hij is gehouden mede de belangen te behartigen van de bevoorrechte schuldeisers die in rang boven de voormelde pand- en hypotheekhouders en beperkt gerechtigden gaan.
Zo een rangregeling nodig is, wordt deze verzocht aan de voorzieningenrechter van de rechtbank waarvan de rechter-commissaris in het faillissement lid is. De verdeling geschiedt ten overstaan van deze rechter-commissaris op de wijze voorgeschreven in het Wetboek van Burgerlijke Rechtsvordering.