Стаття 72
чиннаДеякі особливі заходи примусу · Voorloopige hechtenis
Ухвалами про визнання суду некомпетентним та про закриття провадження у справі наказ про тримання під вартою скасовується.
У разі визнання відсутності компетенції суд, якщо на його думку інший орган є компетентним розглядати справу, може постановити, що наказ залишатиметься чинним протягом шести днів після набрання його рішенням законної сили.
У всіх остаточних судових рішеннях — за винятком положень, передбачених частиною шостою та статтею 17, частиною другою — наказ про тримання під вартою скасовується, якщо стосовно діяння, за яке було видано такий наказ, обвинуваченому не було призначено безумовно ні покарання у виді позбавлення волі на строк, що перевищує час, уже проведений ним під вартою, ні заходу, який передбачає або може передбачати позбавлення волі.
Якщо тривалість безумовно призначеного покарання у виді позбавлення волі перевищує тривалість уже відбутого попереднього ув’язнення менш ніж на шістдесят днів, і не було призначено жодного заходу, що передбачає або може передбачати позбавлення волі на безумовній основі, то, без шкоди для положень статті 69, у судовому рішенні по суті наказ про попереднє ув’язнення скасовується, починаючи з моменту, коли тривалість цього ув’язнення стає рівною тривалості покарання.
Для застосування третього та четвертого абзаців цієї статті під часом, проведеним під вартою (voorlopige hechtenis), розуміється час, протягом якого підозрюваний перебував під вартою в порядку затримання (in verzekering gesteld).
Суд у своєму остаточному рішенні, що містить визнання повістки недійсною, може постановити, що цей наказ залишається чинним протягом визначеного ним строку тривалістю не більше тридцяти днів, починаючи з дня винесення остаточного рішення, якщо такий наказ було видано у випадку підозри у вчиненні кримінального правопорушення, за яке згідно із законодавчим визначенням передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років або більше. Якщо на остаточне рішення подано апеляцію, наказ залишається чинним до спливу тридцяти днів з дня, коли рішення за апеляцією набрало законної сили. Статті 66, частина друга, та 67a, частина третя, застосовуються відповідним чином.
Bij beschikkingen van onbevoegdverklaring en van buitenvervolgingstelling wordt het bevel tot voorlopige hechtenis opgeheven.
In geval van onbevoegdverklaring kan de rechter, indien naar zijn mening een ander college wel bevoegd is van het feit kennis te nemen, bepalen dat het bevel nog zes dagen na het onherroepelijk worden van zijn beslissing van kracht zal blijven.
Bij alle einduitspraken wordt - behoudens het bepaalde in het zesde lid en artikel 17, tweede lid - het bevel tot voorlopige hechtenis opgeheven, indien, ter zake van het feit waarvoor dat bevel is verleend, aan de verdachte noch een vrijheidsstraf van langere duur dan de reeds door hem in voorlopige hechtenis doorgebrachte tijd, noch een maatregel welke vrijheidsbeneming medebrengt of kan medebrengen, onvoorwaardelijk is opgelegd.
Indien de duur van de onvoorwaardelijk opgelegde vrijheidsstraf die van de reeds ondergane voorlopige hechtenis met minder dan zestig dagen overtreft en geen maatregel welke vrijheidsbeneming medebrengt of kan medebrengen onvoorwaardelijk is opgelegd, wordt, onverminderd het bepaalde in artikel 69, bij de einduitspraak het bevel tot voorlopige hechtenis opgeheven met ingang van het tijdstip waarop de duur van deze hechtenis gelijk wordt aan die van de straf.
Voor de toepassing van het derde en vierde lid van dit artikel wordt onder de in voorlopige hechtenis doorgebrachte tijd begrepen: de tijd gedurende welke de verdachte in verzekering was gesteld.
De rechter kan bij zijn einduitspraak, houdende nietigverklaring van de dagvaarding, bepalen dat dit bevel van kracht blijft gedurende een door hem te bepalen termijn van ten hoogste dertig dagen, ingaande op de dag van de einduitspraak, indien dat bevel is gegeven in geval van verdenking van een misdrijf waarop naar de wettelijke omschrijving een gevangenisstraf van acht jaar of meer is gesteld. Indien beroep wordt ingesteld tegen de einduitspraak, blijft het bevel van kracht totdat dertig dagen zijn verstreken sedert de dag waarop onherroepelijk op het beroep is beslist. De artikelen 66, tweede lid, en 67a, derde lid, zijn van overeenkomstige toepassing.