Стаття 16

чинна

Мінімальна відпускна надбавка

Закон про мінімальну зарплату та відпускні (WML) · Глава III · Редакція діє з 2022-08-02

За винятком положень, передбачених пунктами другим, третім та четвертим, публічно-правовим актом або колективним трудовим договором може бути встановлено, що працівник не має права на допомогу на оздоровлення (vakantiebijslag) або має право на меншу суму допомоги на оздоровлення, ніж випливає зі статті 15.

Якщо сума заробітної плати, що підлягає виплаті роботодавцем, та виплати на відпочинок (vakantiebijslag), сплачених за період, зазначений у статті 17, є меншою за 108% від суми, на яку працівник набув право як на мінімальну заробітну плату за цей період, працівник, крім того, має право на суму виплати на відпочинок у розмірі, що становить різницю між сумою, на яку працівник набув право як на мінімальну заробітну плату за цей період, та сумою, на яку зазначені 108% перевищують вищезгадану суму.

У тій мірі, в якій працівник за період, зазначений у статті 17, набув право на виплати згідно із Законом про страхування на випадок хвороби (Ziektewet), главою 3, розділом 2, параграфом 1 або статтями 4:2b чи 6:3 Закону про працю та догляд (Wet arbeid en zorg) та Законом про страхування на випадок безробіття (Werkloosheidswet) під час трудових відносин, працівник має право щодо роботодавця на таку суму допомоги на відпустку за цими виплатами, щоб ця сума разом із зазначеними виплатами становила щонайменше 108% від суми, на яку працівник за цей період набув або міг би набути право на виплати згідно із Законом про страхування на випадок хвороби, главою 3, розділом 2, параграфом 1 або статтями 4:2b чи 6:3 Закону про працю та догляд та Законом про страхування на випадок безробіття, розраховані виходячи з мінімальної заробітної плати.

У разі застосування положень пункту четвертого статті 15, працівник за період, зазначений у пункті другому, має право щонайменше на таку суму допомоги на оздоровлення (vakantiebijslag), щоб ця сума разом із заробітною платою або, відповідно, виплатами згідно із Законом про страхування на випадок хвороби (Ziektewet), главою 3, розділом 2, параграфом 1 або статтями 4:2b чи 6:3 Закону про працю та догляд (Wet arbeid en zorg) та Законом про страхування на випадок безробіття (Werkloosheidswet), на які працівник за цей період набув право або право вимоги, була не нижчою за суму встановленого згідно з пунктом четвертим статті 15 мінімального розміру та мінімальної заробітної плати або, відповідно, виплат згідно із Законом про страхування на випадок хвороби, главою 3, розділом 2, параграфом 1 або статтями 4:2b чи 6:3 Закону про працю та догляд та Законом про страхування на випадок безробіття, розрахованих на основі мінімальної заробітної плати, на які працівник за цей період набув або набув би право чи право вимоги.

У разі якщо погоджена роботодавцем і працівником заробітна плата перевищує трикратний розмір мінімальної заробітної плати, письмовим договором також може бути визначено, що працівник не має права на допомогу на оздоровлення (vakantiebijslag) або має право на меншу суму допомоги на оздоровлення. Стаття 15, пункт другий, застосовується відповідно.

У разі якщо роботодавець, який зобов'язаний стосовно своїх працівників застосовувати публічно-правове регулювання або колективний трудовий договір, чи положення колективного трудового договору, оголошені загальнообов'язковими, якими на підставі пункту першого встановлено відхилення від статті 15, також має в штаті працівників, стосовно яких таке зобов'язання відсутнє, щодо останніх згаданих працівників може бути встановлено відхилення від статті 15 у відповідний спосіб шляхом письмового договору.

Якщо працівник має право на заробітну плату за період, протягом якого він не виконує роботу, виплати відповідно до Закону про страхування на випадок хвороби (Ziektewet), глави 3, розділу 2, параграфа 1 або статей 4:2b чи 6:3 Закону про працю та догляд (Wet arbeid en zorg) та Закону про страхування на випадок безробіття (Werkloosheidswet), на суму яких заробітна плата зменшується згідно з цими положеннями, для цілей застосування цієї статті вважаються заробітною платою, що підлягає виплаті за рахунок роботодавця.

Behoudens het bij het tweede, derde en vierde lid bepaalde kan bij publiekrechtelijke regeling of collectieve arbeidsovereenkomst worden bepaald, dat de werknemer geen recht heeft op vakantiebijslag dan wel recht heeft op een lager bedrag aan vakantiebijslag dan uit artikel 15 voortvloeit.

Indien de som van het ten laste van de werkgever komende loon en de vakantiebijslag, voldaan over het tijdvak, bedoeld in artikel 17, minder bedraagt dan 108% van het bedrag, waarop de werknemer over dat tijdvak als minimumloon recht heeft verworven, heeft de werknemer over dat tijdvak bovendien recht op een bedrag aan vakantiebijslag ter grootte van het bedrag liggende tussen het bedrag waarop de werknemer over dat tijdvak als minimumloon recht heeft verworven en het bedrag waarmee genoemde 108% eerdergenoemde som te boven gaat.

Voor zover de werknemer over een tijdvak als bedoeld in artikel 17 aanspraak op uitkeringen krachtens de Ziektewet, hoofdstuk 3, afdeling 2, paragraaf 1 of de artikelen 4:2b of 6:3 van de Wet arbeid en zorg en de Werkloosheidswet tijdens dienstbetrekking heeft verworven, heeft de werknemer over deze uitkeringen jegens de werkgever recht op een zodanig bedrag aan vakantiebijslag, dat dit bedrag vermeerderd met die uitkeringen ten minste 108% bedraagt van het bedrag waarop de werknemer over dit tijdvak aan uitkeringen krachtens de Ziektewet, hoofdstuk 3, afdeling 2, paragraaf 1 of de artikelen 4:2b of 6:3 van de Wet arbeid en zorg en de Werkloosheidswet berekend over het minimumloon, aanspraak heeft of zou hebben verworven.

Ingeval toepassing is gegeven aan artikel 15, vierde lid, heeft de werknemer over een tijdvak als bedoeld in het tweede lid tenminste recht op een zodanig bedrag aan vakantiebijslag dat dit bedrag vermeerderd met het loon, respectievelijk de uitkeringen krachtens de Ziektewet, hoofdstuk 3, afdeling 2, paragraaf 1 of de artikelen 4:2b of 6:3 van de Wet arbeid en zorg en de Werkloosheidswet, waarop de werknemer over dat tijdvak recht, dan wel aanspraak heeft verworven, niet lager is dan de som van het krachtens artikel 15, vierde lid, vastgestelde minimumbedrag en het minimumloon, respectievelijk de uitkeringen krachtens de Ziektewet, hoofdstuk 3, afdeling 2, paragraaf 1 of de artikelen 4:2b of 6:3 van de Wet arbeid en zorg en de Werkloosheidswet berekend over het minimumloon, waarop de werknemer over dat tijdvak recht, dan wel aanspraak heeft of zou hebben verworven.

Ingeval het door de werkgever en werknemer overeengekomen loon het drievoud van het minimumloon overschrijdt, kan ook bij schriftelijke overeenkomst worden bepaald, dat de werknemer geen recht heeft op vakantiebijslag dan wel recht heeft op een lager bedrag aan vakantiebijslag. Artikel 15, tweede lid, is van overeenkomstige toepassing.

Ingeval de werkgever die jegens zijn werknemers verplicht is tot toepassing van een publiekrechtelijke regeling of collectieve arbeidsovereenkomst, dan wel algemeen verbindend verklaarde bepalingen van een collectieve arbeidsovereenkomst, waarbij op grond van het eerste lid is afgeweken van artikel 15, tevens werknemers in dienst heeft jegens wie die verplichting niet bestaat, kan ten aanzien van laatstbedoelde werknemers bij schriftelijke overeenkomst op overeenkomstige wijze van artikel 15 worden afgeweken.

Indien de werknemer recht heeft op loon over een periode, waarin hij geen arbeid verricht, worden de uitkeringen krachtens de Ziektewet, hoofdstuk 3, afdeling 2, paragraaf 1 of de artikelen 4:2b of 6:3 van de Wet arbeid en zorg en de Werkloosheidswet, waarmee het loon overeenkomstig die bepaling wordt verminderd, voor de toepassing van dit artikel geacht ten laste van de werkgever komend loon te zijn.