Стаття 63
чиннаВІДМОВА, ПРИПИНЕННЯ ТА НЕДІЙСНІСТЬ
1. Позов про визнання недійсним або скасування реєстрації торговельної марки Європейського Союзу (Uniemerk) може бути поданий до Відомства:
а) у випадках, передбачених статтями 58 та 59, будь-якою фізичною або юридичною особою, а також будь-яким об’єднанням, створеним для захисту інтересів виробників, виготовлювачів, надавачів послуг, торговців або споживачів, яке відповідно до застосовного права має право виступати в суді від власного імені;
b) у випадках, передбачених статтею 60, частиною 1, особами, зазначеними у статті 46, частині 1;
c) у випадках, передбачених статтею 60, частиною 2, — власниками зазначених у цьому положенні прав, що мають пріоритет, або особами, які відповідно до законодавства Союзу чи національного права відповідної держави-члена уповноважені здійснювати ці права.
2. Позовна заява має бути подана у письмовій формі та містити обґрунтування. Вона вважається поданою лише після сплати судового збору.
3. Позов про визнання недійсним або таким, що втратив чинність, не підлягає розгляду, якщо щодо позову з тим самим предметом, на тій самій підставі та між тими самими сторонами Відомством або судом у справах торговельної марки ЄС, як зазначено у статті 123, було винесено рішення по суті, що набрало законної сили.
1. Een vordering tot vervallenverklaring of nietigverklaring van het Uniemerk kan bij het Bureau worden ingesteld:
a) in de gevallen bedoeld in de artikelen 58 en 59, door iedere natuurlijke of rechtspersoon, alsmede iedere groepering die opgericht is om de belangen van fabrikanten, producenten, dienstverrichters, handelaars of consumenten te behartigen en die overeenkomstig het daarvoor geldende recht bevoegd is in eigen naam in rechte op te treden;
b) in de gevallen bedoeld in artikel 60, lid 1, door de in artikel 46, lid 1, bedoelde personen;
c) in de gevallen bedoeld in artikel 60, lid 2, door de houders van de in die bepaling genoemde oudere rechten of de personen die krachtens de Uniewetgeving of het nationale recht van de betrokken lidstaat bevoegd zijn deze rechten te doen gelden.
2. De vordering moet schriftelijk worden ingesteld en met redenen omkleed zijn. Zij wordt pas geacht te zijn ingesteld na betaling van de taks.
3. Een vordering tot vervallen- of nietigverklaring is niet ontvankelijk wanneer op een vordering met hetzelfde voorwerp en op dezelfde grond en aangaande dezelfde partijen door het Bureau of door een rechtbank voor het Uniemerk als bedoeld in artikel 123 bij een in kracht van gewijsde gegane beslissing uitspraak ten gronde is gedaan.