Стаття 64
чиннаВІДМОВА, ПРИПИНЕННЯ ТА НЕДІЙСНІСТЬ
1. Під час розгляду вимоги про визнання втрати чинності або визнання недійсності Бюро настільки часто, наскільки це необхідно, пропонує сторонам відповісти на повідомлення інших сторін або самого Бюро у встановлений Бюро строк.
2. На вимогу власника торговельної марки Європейського Союзу власник ранішої торговельної марки Європейського Союзу, який є стороною у провадженні про визнання недійсною, надає докази того, що протягом п’яти років, що передують даті подання вимоги про визнання недійсною, раніша торговельна марка Європейського Союзу була предметом нормального використання в Союзі для товарів або послуг, для яких вона зареєстрована і на які власник цієї ранішої марки посилається на обґрунтування своєї вимоги, або що існують поважні причини для невикористання, за умови, що раніша торговельна марка Європейського Союзу на цю дату була зареєстрована протягом принаймні п’яти років. Крім того, якщо раніша торговельна марка Європейського Союзу на дату подання або дату пріоритету заявки на торговельну марку Європейського Союзу була зареєстрована протягом принаймні п’яти років, власник ранішої торговельної марки Європейського Союзу повинен також надати докази того, що на цю дату були дотримані умови, встановлені у статті 47, пункті 2. Якщо такі докази не можуть бути надані, вимога про визнання недійсною відхиляється. Якщо раніша торговельна марка Європейського Союзу використовується лише для частини товарів або послуг, для яких вона зареєстрована, то для цілей розгляду вимоги про визнання недійсною вона вважається зареєстрованою лише для цієї частини товарів або послуг.
3. Частину 2 застосовують до раніших національних торговельних марок, зазначених у статті 8, частині 2, підпункті а), з тією умовою, що використання в Союзі замінюється використанням у державі-члені, де раніша національна торговельна марка перебуває під захистом.
4. Бюро може запропонувати сторонам досягти мирової угоди.
5. Якщо з розгляду позову про визнання прав такими, що припинилися, або про визнання недійсним випливає, що торговельна марка не повинна була бути зареєстрована для всіх або частини товарів чи послуг, стосовно яких вона була зареєстрована, права власника торговельної марки Європейського Союзу стосовно цих товарів чи послуг визнаються такими, що припинилися, або торговельна марка визнається недійсною. В іншому разі позов про визнання прав такими, що припинилися, або про визнання недійсним відхиляється.
6. Відомості про рішення Бюро щодо вимоги про визнання недійсним або скасування реєстрації вносяться до реєстру після того, як воно набрало законної сили.
1. Bij het onderzoek van de vordering tot vervallenverklaring of nietigverklaring verzoekt het Bureau zo dikwijls als nodig de partijen binnen een door het Bureau te stellen termijn te antwoorden op mededelingen van de andere partijen of van het Bureau zelf.
2. Op verzoek van de houder van het Uniemerk levert de houder van een ouder Uniemerk die partij is in de nietigheidsprocedure, het bewijs dat in de vijf jaren die voorafgaan aan de datum van de vordering tot nietigverklaring, het oudere Uniemerk in de Unie normaal is gebruikt voor de waren of diensten waarvoor het ingeschreven is en die de houder van dat oudere merk tot staving van zijn vordering aanvoert, of dat er geldige redenen zijn voor het niet-gebruik, voor zover het oudere Uniemerk op die datum sinds ten minste vijf jaar was ingeschreven. Bovendien moet de houder van het oudere Uniemerk, indien het oudere Uniemerk op de datum van indiening of de datum van voorrang van de aanvraag voor een Uniemerk sinds ten minste vijf jaar was ingeschreven, eveneens het bewijs leveren dat op die datum aan de in artikel 47, lid 2, gestelde voorwaarden was voldaan. Kan dat bewijs niet worden geleverd, dan wordt de vordering tot nietigverklaring afgewezen. Wordt het oudere Uniemerk slechts gebruikt voor een deel van de waren of diensten waarvoor het is ingeschreven, dan wordt het voor het onderzoek van de vordering tot nietigverklaring geacht alleen voor dat deel van de waren of diensten te zijn ingeschreven.
3. Lid 2 is van toepassing op de in artikel 8, lid 2, onder a), bedoelde oudere nationale merken, met dien verstande dat het gebruik in de Unie wordt vervangen door het gebruik in de lidstaat waar het oudere nationale merk beschermd wordt.
4. Het Bureau kan de partijen verzoeken tot een minnelijke schikking te komen.
5. Indien uit het onderzoek van de vordering tot vervallenverklaring of nietigverklaring blijkt, dat het merk niet ingeschreven had moeten worden voor alle of een deel van de waren of diensten waarvoor het ingeschreven is, worden met betrekking tot die waren of diensten de rechten van de houder van het Uniemerk vervallen verklaard of wordt het merk nietig verklaard. Zo niet, dan wordt de vordering tot vervallenverklaring of nietigverklaring afgewezen.
6. Een vermelding van de beslissing van het Bureau betreffende de vordering tot vervallenverklaring of nietigverklaring wordt in het register opgenomen wanneer zij onherroepelijk is geworden.