Стаття 22
чиннаЗагальні положення · Загальні приписи щодо процедур
Суд може в усіх випадках і на будь-якій стадії провадження наказати сторонам або одній із них роз’яснити певні твердження або надати певні дані, що стосуються справи.
За наявності для цього вагомих причин сторони можуть відмовити в цьому або повідомити суд, що виключно він може ознайомитися з поясненнями чи даними.
Суд вирішує, чи є обґрунтованою відмова або обмеження в ознайомленні, зазначені у другій частині.
Якщо суд вирішує, що відмова або обмеження не є виправданими, але сторона продовжує відмовлятися виконувати наказ, зазначений у частині першій, справа передається для подальшого розгляду до іншої палати, яка може зробити з відмови цієї сторони висновок, який вважатиме за доцільне.
Якщо суд вирішує, що відмова є обґрунтованою, обов'язок припиняється. У такому разі суд може винести рішення, ґрунтуючись, зокрема, на цих поясненнях або документах, лише за згодою інших сторін. Якщо у наданні згоди відмовлено, справа передається для подальшого розгляду до іншої палати, яка може зробити з відмови інших сторін такий висновок, який вважатиме за доцільне.
Суддя може також негайно передати справу для прийняття рішення, передбаченого частиною третьою, до іншої палати. Після прийняття рішення цією іншою палатою справа повертається для подальшого розгляду судді, який може зробити з відмови сторін, зазначеної у частині четвертій або п’ятій, такий висновок, який він вважатиме за доцільне.
Частини з другої по шосту застосовуються відповідним чином, якщо сторона повідомляє суд про те, що вона бажає особисто надати пояснення щодо певних тверджень або надати у процесі певні дані, що стосуються справи, з якими дозволено ознайомитися виключно суду або також уповноваженому представнику, як зазначено у статті 22а.
De rechter kan in alle gevallen en in elke stand van de procedure partijen of een van hen bevelen bepaalde stellingen toe te lichten of bepaalde, op de zaak betrekking hebbende gegevens over te leggen.
Als daarvoor gewichtige redenen zijn, kunnen partijen dit weigeren of de rechter meedelen dat uitsluitend hij kennis zal mogen nemen van de toelichting of de gegevens.
De rechter beslist of de in het tweede lid bedoelde weigering of de beperking van de kennisneming gerechtvaardigd is.
Als de rechter beslist dat de weigering of de beperking niet gerechtvaardigd is, maar een partij blijft weigeren te voldoen aan een bevel als bedoeld in het eerste lid, wordt de zaak voor de verdere behandeling verwezen naar een andere kamer, die uit de weigering van die partij de gevolgtrekking kan maken die hij geraden acht.
Als de rechter beslist dat de weigering gerechtvaardigd is, vervalt de verplichting. De rechter kan dan slechts met toestemming van de andere partijen uitspraak doen mede op de grondslag van die toelichting of die stukken. Wordt de toestemming geweigerd, dan wordt de zaak voor de verdere behandeling verwezen naar een andere kamer, die uit de weigering van de andere partijen de gevolgtrekking kan maken die hij geraden acht.
De rechter kan de zaak voor de beslissing, bedoeld in het derde lid, ook meteen verwijzen naar een andere kamer. Na de beslissing van die andere kamer wordt de zaak voor de verdere behandeling terugverwezen naar de rechter, die uit een weigering van partijen als bedoeld in het vierde of vijfde lid de gevolgtrekking kan maken die hij geraden acht.
Het tweede tot en met zesde lid zijn van overeenkomstige toepassing als een partij de rechter meedeelt dat zij zelf bepaalde stellingen wil toelichten of bepaalde, op de zaak betrekking hebbende gegevens in de procedure wil overleggen waarvan uitsluitend de rechter of ook een gemachtigde als bedoeld in artikel 22a kennis mag nemen.