Стаття 4:42
чиннаЗаповіти · Заповідальні розпорядження загалом
Заповіт (uiterste wilsbeschikking) є одностороннім правочином, за допомогою якого спадкодавець здійснює розпорядження, що набирає чинності лише після його смерті та яке врегульоване в цій Книзі або визначене як таке законом.
Спадкодавець може в будь-який час в односторонньому порядку відкликати заповітне розпорядження.
Розпорядження на випадок смерті може бути вчинене та скасоване лише шляхом складання заповіту і виключно спадкодавцем особисто.
Een uiterste wilsbeschikking is een eenzijdige rechtshandeling, waarbij een erflater een beschikking maakt, die eerst werkt na zijn overlijden en die in dit Boek is geregeld of in de wet als zodanig wordt aangemerkt.
De erflater kan een uiterste wilsbeschikking steeds eenzijdig herroepen.
Een uiterste wilsbeschikking kan alleen bij uiterste wil en slechts door de erflater persoonlijk worden gemaakt en herroepen.