Стаття 2.30quinquies
чиннаЗасоби захисту та сфера застосування недійсності та припинення дії
Якщо в межах провадження про визнання недійсною реєстрації на підставі зареєстрованого торговельного знака з більш ранньою датою подання заявки або датою пріоритету власник молодшого торговельного знака подає відповідне клопотання, власник старшого торговельного знака надає докази того, що протягом п'ятирічного періоду, що передує даті подання заяви про визнання недійсною реєстрації, старший торговельний знак фактично використовувався відповідно до статті 2.23bis для товарів або послуг, щодо яких він зареєстрований і на які посилаються для обґрунтування заяви, або що існували поважні причини для його невикористання, за умови, що процес реєстрації старшого торговельного знака на дату подання заяви про визнання недійсною реєстрації був завершений щонайменше п'ять років тому.
Якщо п’ятирічний період, протягом якого старіша торговельна марка повинна була використовуватися належним чином відповідно до статті 2.23bis, закінчився на дату подання або дату пріоритету молодшої торговельної марки, власник старішої торговельної марки, окрім доказів, вимаганих на підставі частини 1, доводить, що торговельна марка використовувалася належним чином протягом п’ятирічного періоду, що передував даті подання або даті пріоритету, або що існували поважні причини для її невикористання.
За відсутності доказів, зазначених у частинах 1 та 2, позов про визнання недійсним на підставі ранішої торговельної марки відхиляється.
Якщо раніший торговельний знак відповідно до статті 2.23bis використовувався лише для частини товарів або послуг, для яких він був зареєстрований, то для цілей розгляду позову про визнання недійсним він вважається зареєстрованим лише для цієї частини товарів або послуг.
Части 1–4 застосовуються також у випадках, коли ранішим торговельною маркою є торговельна марка Європейського Союзу. У такому разі звичайне використання визначається відповідно до статті 18 Регламенту про торговельну марку Європейського Союзу.
Wanneer in een procedure tot nietigverklaring op basis van een ingeschreven merk met een vroegere datum van indiening of van voorrang de houder van het jongere merk daarom verzoekt, levert de houder van het oudere merk het bewijs dat in de periode van vijf jaar voorafgaand aan de datum van indiening van de vordering om nietigverklaring het oudere merk normaal is gebruikt overeenkomstig artikel 2.23bis voor de waren of diensten waarvoor het is ingeschreven en die ter rechtvaardiging van de vordering worden aangehaald, dan wel dat er geldige redenen voor het niet gebruik bestonden, op voorwaarde dat het inschrijvingsproces van het oudere merk op de datum van indiening van een vordering tot nietigverklaring minstens vijf jaar geleden is voltooid.
Wanneer de periode van vijf jaar waarin het oudere merk normaal moest zijn gebruikt overeenkomstig artikel 2.23bis, op de datum van indiening of voorrang van het jongere merk is verstreken, bewijst de houder van het oudere merk naast het op grond van lid 1 vereiste bewijs dat het merk in de periode van vijf jaar voorafgaand aan de datum van indiening of voorrang normaal was gebruikt dan wel dat er geldige redenen voor het niet-gebruik bestonden.
Bij gebreke van de in de leden 1 en 2 bedoelde bewijzen wordt een vordering tot nietigverklaring op basis van een ouder merk afgewezen.
Indien het oudere merk overeenkomstig artikel 2.23bis slechts is gebruikt voor een deel van de waren of diensten waarvoor het is ingeschreven, wordt het voor het onderzoek van de vordering tot nietigverklaring geacht alleen voor dat deel van de waren of diensten te zijn ingeschreven.
De leden 1 tot en met 4 zijn ook van toepassing wanneer het oudere merk een Uniemerk is. In dat geval wordt het normale gebruik overeenkomstig artikel 18 van de Uniemerkenverordening vastgesteld.