Стаття 19aa
чиннаНа відміну від статті 19, застрахована особа, яка не має роботодавця, щодо якого вона, у разі непрацездатності у зв'язку з хворобою, вагітністю або пологами, має право на заробітну плату, як це передбачено статтею 629 Книги 7 Цивільного кодексу (Burgerlijk Wetboek), або має право на грошове забезпечення на підставі частини першої статті 76а цього закону, після того, як з першого дня непрацездатності минув період у 52 тижні непрацездатності, має право на допомогу по хворобі (ziekengeld) відповідно до положень, встановлених цим законом або на його виконання, якщо застрахована особа:
є непридатним до виконання своєї роботи, як це передбачено статтею 19; та
внаслідок хвороби, вади, вагітності або пологів, що піддаються прямому та об’єктивному медичному встановленню, здатна шляхом праці заробляти не більше 65% від еталонного доходу (maatmaninkomen) за годину.
На відміну від положень пункту «b» першої частини, застрахована особа, зазначена у першій частині, має право на допомогу по хворобі (ziekengeld) до закінчення одного місяця після дня, коли вона стане здатною заробляти понад 65% погодинного доходу за порівнянною професією (maatmaninkomen).
На застраховану особу, зазначену в частині першій, яка в день або після дня закінчення 52-тижневого строку, зазначеного в частині першій, заробляє працею понад 65% погодинного доходу за аналогічною професією (maatmaninkomen per uur), положення пункту «b» частини першої не поширюються протягом шести місяців після дня, з якого вона почала заробляти працею понад 65% погодинного доходу за аналогічною професією.
Для визначення періоду у 52 тижні, зазначеного у частині першій, періоди непрацездатності підсумовуються, якщо вони слідують один за одним з перервою менше ніж чотири тижні або якщо вони безпосередньо передують та примикають до періоду, протягом якого отримується допомога у зв'язку з вагітністю або пологами на підставі статті 3:7, частини першої, статті 3:8 або статті 3:10, частини першої Закону про працю та догляд (Wet arbeid en zorg), за винятком випадків, коли непрацездатність обґрунтовано не може вважатися такою, що випливає з тієї самої причини.
Під доходом порівнянної особи (maatmaninkomen) розуміється те, що здорові особи з подібною освітою та досвідом зазвичай заробляють працею в місці, де така особа здійснює або востаннє здійснювала трудову діяльність, або в його околицях.
In afwijking van artikel 19 heeft de verzekerde die geen werkgever heeft jegens wie hij, bij ongeschiktheid tot het verrichten van arbeid wegens ziekte, zwangerschap of bevalling, recht heeft op loon als bedoeld in artikel 629 van Boek 7 van het Burgerlijk Wetboek dan wel aanspraak heeft op bezoldiging op grond van artikel 76a, eerste lid, van deze wet, nadat na de eerste dag van de ongeschiktheid tot werken een tijdvak van 52 weken van ongeschiktheid tot werken is verstreken, recht op ziekengeld overeenkomstig het bij of krachtens deze wet bepaalde, indien de verzekerde:
ongeschikt is tot het verrichten van zijn arbeid, als bedoeld in artikel 19; en
als rechtstreeks en objectief medisch vast te stellen gevolg van ziekte, gebrek, zwangerschap of bevalling slechts in staat is met arbeid ten hoogste 65% te verdienen van het maatmaninkomen per uur.
In afwijking van het eerste lid, onderdeel b, heeft de verzekerde, bedoeld in het eerste lid, recht op ziekengeld tot een maand na de dag waarop hij in staat is om meer dan 65% van het maatmaninkomen per uur te verdienen.
Op de verzekerde, bedoeld in het eerste lid, die op of na de dag waarop het tijdvak van 52 weken, bedoeld in het eerste lid, is verstreken met arbeid meer verdient dan 65% van het maatmaninkomen per uur, is het eerste lid, onderdeel b, niet van toepassing tot zes maanden na de dag waarop hij met arbeid meer dan 65% van het maatmaninkomen per uur ging verdienen.
Voor het bepalen van het tijdvak van 52 weken, bedoeld in het eerste lid, worden tijdvakken van ongeschiktheid tot werken samengeteld, indien zij elkaar met een onderbreking van minder dan vier weken opvolgen of indien zij direct voorafgaan aan en aansluiten op een periode waarin uitkering in verband met zwangerschap of bevalling op grond van artikel 3:7, eerste lid, 3:8 of 3:10, eerste lid, van de Wet arbeid en zorg wordt genoten, tenzij de ongeschiktheid redelijkerwijs niet geacht kan worden voort te vloeien uit dezelfde oorzaak.
Onder maatmaninkomen wordt verstaan hetgeen gezonde personen met soortgelijke opleiding en ervaring, ter plaatse waar hij arbeid verricht of het laatst heeft verricht, of in de omgeving daarvan met arbeid gewoonlijk verdienen.