Стаття 15
чиннаСтягнення за поставки та послуги · Спосіб стягнення
Податок, зазначений у статті 2, який підприємець бере до вирахування, становить:
податок, який протягом звітного періоду був нарахований іншими підприємцями у зв’язку з поставками товарів та наданням послуг, здійсненими ними на користь підприємця, у рахунку-фактурі, складеному у встановленому порядку;
податок, що став належним до сплати у звітному періоді у зв’язку зі здійсненими підприємцем внутрішньоспільнотними набуттями, як це передбачено статтею 17a, частиною першою, за умови, що підприємець володіє рахунком-фактурою, складеним у встановлений спосіб;
податок, який став належним до сплати у звітному періоді:
щодо ввезення товарів, призначених для підприємця, за умови дотримання вимог, встановлених міністерським розпорядженням;
на підставі статті 12, частин з другої по п'яту включно, щодо поставок та послуг, наданих підприємцю;
стосовно правочинів, зазначених у статті 4, частині третій;
стосовно дій та ситуацій, зазначених у статті 17a, частинах третій та четвертій;
податок, що включений до ціни придбання нового транспортного засобу, який постачається із застосуванням підпункту «а» пункту 6 таблиці II, що додається до цього Закону, наступними особами:
підприємець, зазначений у статті 7, шостий абзац; або
перепродавець
все це тією мірою, якою товари та послуги використовуються підприємцем для оподатковуваних операцій.
Якщо заява про повернення податку може бути подана на підставі статті 30, першого та другого пунктів, такий податок не підлягає вирахуванню підприємцем. Якщо нерухоме майно є частиною активів підприємства підприємця і використовується підприємцем як для діяльності підприємства, так і для його особистого користування або для особистого користування його персоналу, або, загалом, для цілей, відмінних від підприємницьких, податок на витрати, пов'язані з цим нерухомим майном, підлягає вирахуванню лише відповідно до принципів, викладених у цій статті, пропорційно до його використання для підприємницької діяльності підприємця. Для використання нерухомого майна в особистих цілях підприємця або його персоналу, або, загалом, для цілей, відмінних від підприємницьких, стаття 4, другий пункт, підпункт a, не застосовується.
Підприємець також відраховує податок, зазначений у першому абзаці, оскільки товари та послуги використовуються підприємцем для:
інші операції, ніж ті, що звільнені згідно зі статтею 284 Директиви 2006/112/ЄС про ПДВ, здійснені підприємцем, який діє як такий, за межами Нідерландів, щодо яких виникло б право на відрахування, якби вони були здійснені в Нідерландах;
правочини, які звільнені від оподаткування відповідно до статей 143, підпунктів f, g, g bis, h або i, 144 та 146–153 Директиви 2006/112/ЄС про спільну систему податку на додану вартість;
правочини, зазначені у статті 11, частині першій, пунктах i, j та k, за умови, що отримувач зареєстрований за межами Союзу або коли ці правочини безпосередньо пов’язані з товарами, призначеними для вивезення за межі Союзу.
На відміну від положень першого абзацу, у разі постачання нового транспортного засобу підприємцем, зазначеним у підпункті «d» першого абзацу, вирахування, передбачене першим абзацом, обмежується сумою податку, що включена до ціни придбання або яка підлягає сплаті у зв’язку з внутрішньоспільнотним набуттям чи ввезенням транспортного засобу. Сума вирахування не може перевищувати суму податку, яка підлягала б сплаті, якби до такого постачання не застосовувалася нульова ставка. Право на вирахування виникає в момент постачання транспортного засобу. Міністерськими нормативно-правовими актами встановлюються детальні правила щодо застосування цього абзацу та підпункту «d» першого абзацу.
Податкове вирахування здійснюється відповідно до призначення товарів і послуг на момент, коли податок виставляється до сплати підприємцю, або на момент, коли податок стає таким, що підлягає сплаті. Якщо на момент, коли підприємець починає використовувати товари та послуги, з’ясовується, що податок у зв’язку з цим був вирахований у більшому або меншому розмірі, ніж той, на який підприємець має право на підставі такого використання, він стає зобов’язаним сплатити надмірно вирахований податок у цей момент. Податок, що став таким, що підлягає сплаті, сплачується на підставі статті 14. Недостатньо вирахований податок повертається йому за його заявою.
Відрахування податку не здійснюється, якщо такий податок було нараховано у зв'язку з наданням їжі та напоїв для споживання на місці в межах діяльності готелів, кафе, ресторанів, пансіонатів та аналогічних закладів особам, які перебувають там лише протягом короткого періоду. Попереднє речення не застосовується, якщо податок нараховується підприємцю, який згодом надає цю послугу іншій особі на оплатній основі.
Міністерським розпорядженням встановлюються детальні правила щодо податкового вирахування у випадках, коли товари та послуги використовуються підприємцем також для цілей, відмінних від оподатковуваних операцій, або відмінних від операцій, зазначених у другому абзаці. При цьому також враховуються зміни у використанні нерухомого майна, зазначеного у першому абзаці, останньому реченні. Крім того, може бути визначено, що відчуження товарів, які підприємець використовував у своїй господарській діяльності, не береться до уваги.
Перегляд відрахування не здійснюється:
у разі належним чином доведеного та підтвердженого знищення, втрати або крадіжки майна;
у разі вилучення товарів для надання подарунків незначної вартості та зразків, як це передбачено статтею 3, частиною восьмою.
De in artikel 2 bedoelde belasting welke de ondernemer in aftrek brengt, is:
de belasting welke in het tijdvak van aangifte door andere ondernemers ter zake van door hen aan de ondernemer verrichte leveringen en verleende diensten in rekening is gebracht op een op de voorgeschreven wijze opgemaakte factuur;
de belasting welke in het tijdvak van aangifte is verschuldigd geworden ter zake van door de ondernemer verrichte intracommunautaire verwervingen als bedoeld in artikel 17a, eerste lid, mits de ondernemer in het bezit is van een op de voorgeschreven wijze opgemaakte factuur;
de belasting welke in het tijdvak van aangifte is verschuldigd geworden:
ter zake van invoer van voor de ondernemer bestemde goederen, mits is voldaan aan bij ministeriële regeling te stellen voorwaarden;
op grond van artikel 12, tweede tot en met vijfde lid, ter zake van aan de ondernemer verrichte leveringen en verleende diensten;
ter zake van verrichtingen als bedoeld in artikel 4, derde lid;
ter zake van handelingen en situaties als bedoeld in artikel 17a, derde en vierde lid;
de belasting die is begrepen in de aankoopprijs van een nieuw vervoermiddel dat met toepassing van onderdeel a, post 6, van de bij deze wet behorende tabel II, wordt geleverd door:
een in artikel 7, zesde lid, bedoelde ondernemer; of
een wederverkoper;
een en ander voor zover de goederen en de diensten door de ondernemer worden gebruikt voor belaste handelingen.
Indien een verzoek om teruggaaf van belasting kan worden gedaan op de voet van artikel 30, eerste en tweede lid, kan die belasting door de ondernemer niet in aftrek worden gebracht. Indien een onroerende zaak deel uitmaakt van het vermogen van het bedrijf van een ondernemer en door de ondernemer zowel voor de activiteiten van het bedrijf als voor zijn privégebruik of voor het privégebruik van zijn personeel, of, meer in het algemeen, voor andere dan bedrijfsdoeleinden wordt gebruikt, is de belasting over de uitgaven in verband met deze onroerende zaak slechts aftrekbaar, overeenkomstig de in dit artikel vervatte beginselen, naar evenredigheid van het gebruik ervan voor de bedrijfsactiviteiten van de ondernemer. Voor het gebruik van de onroerende zaak voor privédoeleinden van de ondernemer of van zijn personeel, of meer in het algemeen voor andere dan bedrijfsdoeleinden is artikel 4, tweede lid, onderdeel a, niet van toepassing.
De ondernemer brengt eveneens in aftrek de belasting, bedoeld in het eerste lid, voorzover de goederen en diensten door de ondernemer worden gebruikt voor:
andere handelingen dan die zijn vrijgesteld krachtens artikel 284 van de BTW-richtlijn 2006 door de als zodanig handelende ondernemer buiten Nederland verricht, waarvoor recht op aftrek zou ontstaan indien zij in Nederland zouden zijn verricht;
handelingen die overeenkomstig de artikelen 143, onder f, g, g bis, h of i, 144 en 146 tot en met 153 van de BTW-richtlijn 2006 zijn vrijgesteld;
handelingen als bedoeld in de artikelen 11, eerste lid, onderdelen i, j en k, mits de ontvanger buiten de Unie gevestigd is of wanneer de handelingen rechtstreeks samenhangen met goederen die bestemd zijn om te worden uitgevoerd uit de Unie.
In afwijking in zoverre van het eerste lid wordt bij levering van een nieuw vervoermiddel door een in het eerste lid, onderdeel d, bedoelde ondernemer de in het eerste lid bedoelde aftrek beperkt tot de belasting die in de aankoopprijs is begrepen of die verschuldigd is geworden ter zake van de intracommunautaire verwerving of de invoer van het vervoermiddel. De aftrek bedraagt ten hoogste het bedrag van de belasting dat verschuldigd zou zijn indien op die levering het tarief van nihil niet van toepassing zou zijn. Het recht op aftrek ontstaat op het tijdstip waarop het vervoermiddel wordt geleverd. Bij ministeriële regeling worden nadere regels gesteld inzake de toepassing van dit lid en van het eerste lid, onderdeel d.
De aftrek van belasting vindt plaats overeenkomstig de bestemming van de goederen en diensten op het tijdstip waarop de belasting aan de ondernemer in rekening wordt gebracht dan wel op het tijdstip waarop de belasting wordt verschuldigd. Indien op het tijdstip waarop de ondernemer goederen en diensten gaat gebruiken, blijkt, dat de belasting ter zake voor een groter of kleiner gedeelte in aftrek is gebracht dan waartoe de ondernemer op grond van het gebruik is gerechtigd, wordt hij de te veel afgetrokken belasting op dat tijdstip verschuldigd. De verschuldigd geworden belasting wordt op de voet van artikel 14 voldaan. De te weinig afgetrokken belasting wordt aan hem op zijn verzoek teruggegeven.
Geen aftrek vindt plaats van belasting welke in rekening is gebracht ter zake van het verstrekken van spijzen en dranken voor gebruik ter plaatse binnen het kader van het hotel-, café-, restaurant-, pension- en aanverwant bedrijf aan personen die daar slechts voor een korte periode verblijf houden. De vorige zin is niet van toepassing als de belasting in rekening wordt gebracht aan een ondernemer die deze dienst vervolgens onder bezwarende titel verricht aan een ander.
Bij ministeriële regeling worden nadere regels gesteld omtrent de aftrek van belasting, ingeval goederen en diensten door de ondernemer mede worden gebruikt anders dan voor belaste handelingen of anders dan voor de handelingen, bedoeld in het tweede lid. Daarbij wordt tevens rekening gehouden met wijzigingen in het gebruik van onroerende zaken, bedoeld in het eerste lid, laatste alinea. Voorts kan daarbij worden bepaald dat het afstoten van goederen welke de ondernemer in zijn bedrijf heeft gebruikt, buiten aanmerking wordt gelaten.
Een herziening van de aftrek vindt niet plaats:
in geval van naar behoren bewezen en aangetoonde vernietiging, verlies of diefstal van goederen;
in geval van onttrekkingen van goederen voor het verstrekken van geschenken van geringe waarde en van monsters, als bedoeld in artikel 3, achtste lid.
Рішення Верховного суду Нідерландів (Hoge Raad), у яких застосовується ця стаття. Анотації — неофіційний переклад.
Податок на додану вартість; ст. 167, 168, 206 та 250 Директиви 2006/112/ЄС про спільну систему податку на додану вартість; ст. 15 Закону про податок на оборорот 1968 року; ст. 25, ч. 3, та ст. 27, літ. e, п. 1º, Закону про загальні податкові закони (Algemene wet inzake rijksbelastingen); право на податковий кредит з податку на додану вартість; неподання податкової декларації; обтяження тягаря доказування щодо виконання умов для реалізації права на податковий кредит; сумісність із правом Європейського Союзу.
Рішення на rechtspraak.nlПодаток на додану вартість; ст. 19, ст. 135, ч. 1, вступна частина та літери j і l, а також ст. 136, вступна частина та літера a Директиви 2006/112/ЄС про ПДВ; ст. 37d Закону про податок на додану вартість (Wet OB); перехід сукупності майна; передача офісної будівлі, переобладнаної під комплекс житлових апартаментів; короткострокова оренда продавцем до моменту передачі в орендованому стані; преюдиційні питання.
Рішення на rechtspraak.nlПодаток на додану вартість; статті 15 та 16 Закону про податок на додану вартість 1968 року, стаття 1, частина 1, пункт b, та частина 2 Постанови про виключення відрахування податку на додану вартість 1968 року; стаття 8:69 Загального адміністративного закону (Awb). Податок на додану вартість, сплачений товариством з обмеженою відповідальністю (besloten vennootschap) у зв’язку з витратами на правову допомогу, надану директору цього товариства; право на відрахування; обсяг спору.
Рішення на rechtspraak.nlПодаток на додану вартість; ст. 1, 3, 8 та 15 Закону про податок на додану вартість 1968 року; будівництво та передача будівлі школи муніципалітетом житловому кооперативу для експлуатації з метою функціонування багатопрофільної школи та дитячого закладу; право на податковий вирахування; постачання за відплатним договором; надання грошової позики; друге касаційне провадження.
Рішення на rechtspraak.nlПодаток на додану вартість; стаття 15, частина 1, Закону про податок на додану вартість 1968 року; стаття 8:45 Загального адміністративного закону (Awb); стаття 67f Загального закону про державні податки (AWR); внутрішньоспільнотові постачання «зникаючим трейдерам» (missing traders); відмова у вирахуванні вхідного податку; аргументована правова позиція через преюдиціальний запит до Суду Європейського Союзу (Рішення Верховного суду від 8 березня 2013 року, ECLI:NL:HR:2013:BW5410).
Рішення на rechtspraak.nl