Стаття 48
чиннаЗОБОВ’ЯЗАННЯ ЩОДО НАЛЕЖНОЇ ОБЕРЕЖНОСТІ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЗОРОГО ТА БЕЗПЕЧНОГО ОНЛАЙН-СЕРЕДОВИЩА
1. Рада з цифрових послуг може рекомендувати Комісії розпочати розробку, відповідно до частин 2, 3 та 4, добровільних кризових протоколів для подолання кризових ситуацій. Такі ситуації суворо обмежені винятковими обставинами, що загрожують громадській безпеці або здоров’ю населення.
2. Комісія стимулює та сприяє наданню постачальниками надвеликих онлайн-платформ, надвеликих онлайн-пошукових систем, а також, за необхідності, постачальниками інших онлайн-платформ або інших онлайн-пошукових систем допомоги у розробці, тестуванні та застосуванні таких кризових протоколів. Комісія має на меті забезпечити, щоб такі кризові протоколи включали один або декілька з наступних заходів:
a) чітке відображення інформації про кризову ситуацію, наданої органами влади держав-членів або на рівні Союзу, чи іншими залученими надійними органами, залежно від контексту кризи;
b) забезпечити, щоб надавач посередницьких послуг призначив спеціальний контактний пункт для кризового управління; у відповідних випадках це може бути електронний контактний пункт, зазначений у статті 11, або, у випадку надавачів дуже великих онлайн-платформ чи дуже великих онлайн-пошукових систем, спеціаліст із питань відповідності (compliancefunctionaris), зазначений у статті 41;
c) у відповідних випадках — адаптація ресурсів, що виділяються для виконання зобов’язань, викладених у статтях 16, 20, 22, 23 та 35, до потреб, які виникли внаслідок кризової ситуації.
3. Комісія, у разі потреби, залучає органи держав-членів, а також, за необхідності, органи, бюро та агентства Союзу до розроблення, тестування та нагляду за застосуванням кризових протоколів. У разі необхідності та доцільності Комісія також може залучати організації громадянського суспільства або інші відповідні організації до розроблення кризових протоколів.
4. Комісія прагне забезпечити, щоб у протоколах на випадок кризових ситуацій було чітко визначено все нижченаведене:
а) конкретні параметри для визначення того, у чому полягає конкретна виняткова обставина, яку мають намір врегулювати за допомогою кризового протоколу, та цілі, що при цьому переслідуються;
b) роль кожного з учасників та заходи, які вони повинні впровадити під час підготовки та після активації кризового протоколу;
c) чітка процедура визначення моменту, коли має бути активовано кризовий протокол;
d) чітка процедура визначення періоду, протягом якого мають бути вжиті заходи після активації кризового протоколу; цей період суворо обмежений тим, що є необхідним для подолання відповідних надзвичайних обставин;
е) запобіжні заходи для усунення будь-яких негативних наслідків для здійснення основоположних прав, закріплених у Хартії, зокрема свободи вираження поглядів та інформації, а також права на недискримінацію;
f) процес публічного звітування про вжиті заходи, їх тривалість та результати після припинення кризової ситуації.
5. Якщо Комісія вважає, що кризовий протокол не забезпечує ефективного врегулювання кризової ситуації, або з метою забезпечення здійснення основоположних прав, зазначених у пункті e) частини 4, вона вимагає від учасників переглянути кризовий протокол, зокрема шляхом вжиття додаткових заходів.
1. De digitaledienstenraad kan aanbevelen dat de Commissie begint met de opstelling, overeenkomstig de leden 2, 3 en 4, van vrijwillige crisisprotocollen voor de aanpak van crisissituaties. Die situaties zijn strikt beperkt tot uitzonderlijke omstandigheden die de openbare veiligheid of de volksgezondheid aantasten.
2. De Commissie stimuleert en vergemakkelijkt de aanbieders van zeer grote onlineplatforms, van zeer grote onlinezoekmachines en, waar nodig, de aanbieders van andere onlineplatforms of van andere onlinezoekmachines om mee te werken aan het opstellen, testen en toepassen van die crisisprotocollen. De Commissie beoogt ervoor te zorgen dat die crisisprotocollen een of meer van de volgende maatregelen omvatten:
a) het prominent weergeven van informatie over de crisissituatie die is verstrekt door de lidstatelijke autoriteiten of op Unieniveau, of door andere betrokken betrouwbare organen afhankelijk van de context van de crisis;
b) ervoor zorgen dat de aanbieder van tussenhandeldiensten een specifiek contactpunt aanwijst voor crisisbeheer; in voorkomend geval kan dit het in artikel 11 bedoelde elektronische contactpunt zijn of, in het geval van aanbieders van zeer grote onlineplatforms of van zeer grote onlinezoekmachines, de in artikel 41 bedoelde compliancefunctionaris;
c) waar van toepassing, het aanpassen van de middelen die worden toegekend voor naleving van de in de artikelen 16, 20, 22, 23 en 35 uiteengezette verplichtingen aan de behoeften die door de crisissituatie zijn ontstaan.
3. De Commissie betrekt, waar nodig, de lidstatelijke autoriteiten en eventueel ook organen, bureaus en agentschappen van de Unie bij het opstellen en testen van en het toezicht houden op de toepassing van de crisisprotocollen. Waar noodzakelijk en passend kan de Commissie ook organisaties van het maatschappelijk middenveld of andere relevante organisaties betrekken bij het opstellen van de crisisprotocollen.
4. De Commissie streeft ernaar te verzekeren dat in de crisisprotocollen al het volgende duidelijk is vastgesteld:
a) de specifieke parameters om te bepalen waaruit de specifieke uitzonderlijke omstandigheid bestaat die men met het crisisprotocol wil aanpakken en de doelstellingen die hiermee worden nagestreefd;
b) de rol van elk van de deelnemers en de maatregelen die zij moeten invoeren ter voorbereiding en zodra het crisisprotocol is geactiveerd;
c) een duidelijke procedure om te bepalen wanneer het crisisprotocol moet worden geactiveerd;
d) een duidelijke procedure om de periode te bepalen waarbinnen de te nemen maatregelen moeten worden genomen zodra het crisisprotocol is geactiveerd; deze periode is strikt beperkt tot wat nodig is om de betrokken specifieke buitengewone omstandigheden aan te pakken;
e) vrijwaringsmaatregelen om eventuele negatieve effecten op de uitoefening van de in het Handvest verankerde grondrechten, met name de vrijheid van meningsuiting en van informatie en het recht op non-discriminatie, aan te pakken;
f) een proces om openbaar verslag uit te brengen over genomen maatregelen, de duur en de resultaten ervan, bij beëindiging van de crisissituatie.
5. Indien de Commissie van mening is dat een crisisprotocol de crisissituatie niet doeltreffend aanpakt, of om de uitoefening van grondrechten als bedoeld in lid 4, punt e), te vrijwaren, vraagt zij de deelnemers het crisisprotocol te herzien, onder meer door bijkomende maatregelen te nemen.