Стаття 60
чиннаВІДМОВА, ПРИПИНЕННЯ ТА НЕДІЙСНІСТЬ
1. Торговельна марка Європейського Союзу (Uniemerk) визнається недійсною за заявою, поданою до Відомства, або за зустрічним позовом у провадженні щодо порушення прав:
а) якщо існує раніше зареєстрований торговельний знак, зазначений у статті 8, частині 2, і дотримані умови, передбачені в частині 1 або частині 5 цієї статті;
b) у разі існування торговельної марки, зазначеної у статті 8, частині 3, та виконання умов, визначених у цій частині;
c) якщо існує право батьків, зазначене у статті 8, частині 4, і дотримані умови, визначені у цій частині;
d) у разі, якщо існує більш раннє найменування місця походження або географічне зазначення, як це передбачено у статті 8, пункт 6, і дотримані умови, встановлені у цьому пункті.
Усі умови, зазначені в першому абзаці, повинні бути виконані на дату подання або дату пріоритету торговельної марки Європейського Союзу.
2. Торговельна марка ЄС за вимогою до Відомства або за зустрічним позовом у провадженні щодо порушення прав також визнається недійсною, якщо її використання може бути заборонено на підставі законодавства ЄС або національного права щодо захисту іншого раніше набутого права, зокрема:
а) право на прізвище;
b) право на зображення;
c) авторське право;
d) право промислової власності.
3. Торговельна марка Європейського Союзу не може бути визнана недійсною, якщо власник одного з прав, зазначених у частині 1 або частині 2, надає чітку згоду на реєстрацію цієї торговельної марки до моменту подання позову про визнання недійсною або зустрічного позову.
4. Володар одного з прав, зазначених у частині 1 або частині 2, який подав заяву про визнання недійсності торговельної марки Європейського Союзу (Uniemerk) або пред’явив зустрічний позов у провадженні щодо порушення прав, не може подати нову заяву про визнання недійсності або пред’явити зустрічний позов на підставі одного з цих інших прав, які він уже міг використати для обґрунтування першої заяви про визнання недійсності.
Стаття 59, частина 3, застосовується.
1. Het Uniemerk wordt op vordering bij het Bureau of bij reconventionele vordering in een inbreukprocedure nietig verklaard:
a) wanneer er een in artikel 8, lid 2, bedoeld ouder merk bestaat en aan de in lid 1 of lid 5 van dat artikel genoemde voorwaarden voldaan is;
b) wanneer er een in artikel 8, lid 3, bedoeld merk bestaat en aan de in dat lid genoemde voorwaarden voldaan is;
c) wanneer er een in artikel 8, lid 4, bedoeld ouder recht bestaat en aan de in dat lid genoemde voorwaarden voldaan is;
d) wanneer er een oudere oorsprongsbenaming of geografische aanduiding als bedoeld in artikel 8, lid 6, bestaat en aan de in dat lid gestelde voorwaarden voldaan is.
Aan alle in de eerste alinea bedoelde voorwaarden moet voldaan zijn op de datum van indiening of de datum van voorrang van het Uniemerk.
2. Het Uniemerk wordt op vordering bij het Bureau of bij reconventionele vordering in een inbreukprocedure tevens nietig verklaard wanneer het gebruik ervan verboden kan worden op grond van de Uniewetgeving of van het nationale recht inzake de bescherming van een ander ouder recht, met name van een
a) recht op de naam;
b) recht op een afbeelding;
c) auteursrecht;
d) recht van industriële eigendom.
3. Het Uniemerk kan niet nietig worden verklaard wanneer de houder van een der in lid 1 of lid 2 bedoelde rechten uitdrukkelijk toestemming geeft tot de inschrijving van dit merk voordat de vordering tot nietigverklaring of de reconventionele vordering is ingesteld.
4. De houder van een der in lid 1 of lid 2 bedoelde rechten die de nietigverklaring van het Uniemerk heeft gevorderd of een reconventionele vordering in een inbreukprocedure heeft ingesteld, kan geen nieuwe vordering tot nietigverklaring of reconventionele vordering instellen op grond van een van deze andere rechten die hij reeds tot staving van de eerste vordering tot nietigverklaring had kunnen inroepen.
5. Artikel 59, lid 3, is van toepassing.