Стаття 136
чиннаНАСЛІДКИ ДЛЯ ПРАВА ДЕРЖАВ-ЧЛЕНІВ
1. Якщо до судових органів різних держав-членів між тими самими сторонами щодо одних і тих самих дій подано позови у зв’язку з порушенням прав, і до одного судового органу подано позов на підставі торговельної марки Європейського Союзу, а до іншого судового органу — на підставі національної торговельної марки:
а) судовий орган, до якого справа була подана в останню чергу, повинен, у тому числі за власною ініціативою, направити сторони до судового органу, до якого справа була подана в першу чергу, якщо відповідні торговельні марки є ідентичними та стосуються одних і тих самих товарів або послуг. Судовий орган, який має здійснити таке направлення, може зупинити провадження у справі, якщо компетенція іншого судового органу оскаржується;
b) судова інстанція, до якої справу було подано в останню чергу, може зупинити провадження у справі, якщо відповідні торговельні марки є ідентичними та стосуються однорідних товарів чи послуг, а також у разі, якщо відповідні торговельні марки є схожими та стосуються ідентичних або однорідних товарів чи послуг.
2. Судова інстанція, до якої на підставі торговельної марки Європейського Союзу (Uniemerk) подано позов у зв'язку з порушенням прав, відхиляє позов, якщо між тими самими сторонами щодо тих самих дій було винесено остаточне рішення по суті спору на підставі національної торговельної марки, яка діє щодо тих самих товарів або послуг.
3. Судова інстанція, до якої на підставі національної торговельної марки подано позов у зв'язку з порушенням, відхиляє позов, якщо між тими самими сторонами щодо тих самих дій було винесено остаточне рішення по суті спору на підставі торговельної марки Європейського Союзу (Uniemerk), що діє для тих самих товарів або послуг.
4. Положення частин 1, 2 та 3 не застосовуються до попередніх заходів та заходів із забезпечення позову.
1. Wanneer voor rechterlijke instanties van verschillende lidstaten tussen dezelfde partijen met betrekking tot dezelfde handelingen vorderingen wegens inbreuk worden ingesteld, en de ene rechterlijke instantie op grond van een Uniemerk en de andere rechterlijke instantie op grond van een nationaal merk wordt aangezocht:
a) moet de rechterlijke instantie waarbij de zaak het laatst is aangebracht, ook ambtshalve, de partijen verwijzen naar de rechterlijke instantie waarbij de zaak het eerst aanhangig is gemaakt indien de betrokken merken gelijk zijn en voor dezelfde waren of diensten gelden. De rechterlijke instantie die tot verwijzing zou moeten overgaan, kan zijn uitspraak aanhouden indien de bevoegdheid van de andere rechterlijke instantie wordt aangevochten;
b) kan de rechterlijke instantie waarbij de zaak het laatst is aangebracht, haar uitspraak aanhouden indien de betrokken merken dezelfde zijn en gelden voor soortgelijke waren of diensten en ook indien de betrokken merken overeenstemmen en voor dezelfde of soortgelijke waren of diensten gelden.
2. De rechterlijke instantie waarbij op grond van een Uniemerk een vordering wegens inbreuk is ingesteld, wijst de vordering af indien tussen dezelfde partijen met betrekking tot dezelfde handelingen een onherroepelijke beslissing over het bodemgeschil is gegeven op grond van een nationaal merk dat voor dezelfde waren of diensten geldt.
3. De rechterlijke instantie waarbij op grond van een nationaal merk een vordering wegens inbreuk is ingesteld, wijst de vordering af indien tussen dezelfde partijen met betrekking tot dezelfde handelingen een onherroepelijke beslissing over het bodemgeschil is gegeven op grond van een Uniemerk dat voor dezelfde waren of diensten geldt.
4. De leden 1, 2 en 3 zijn niet van toepassing op voorlopige maatregelen en maatregelen tot bewaring van recht.