Законодавство Нідерландів

Стаття 41

чинна

ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ

Регламент (ЄС) № 1215/2012 — Брюссель I-bis · Глава 3 · Редакція діє з None

Оригінал

1. З урахуванням положень, викладених у цьому розділі, процедура виконання рішень, винесених в іншій державі-члені, регулюється правом держави-члена, в якій запитується виконання. Рішення, винесене в державі-члені, яке є таким, що підлягає виконанню в державі-члені, в якій запитується виконання, виконується там на тих самих умовах, що й рішення, винесене в державі-члені, в якій запитується виконання.

2. Незважаючи на положення, викладені в частині 1, підстави для відмови або зупинення виконання, встановлені законодавством запитуваної держави-члена, застосовуються остільки, оскільки вони не є несумісними з підставами, зазначеними у статті 45.

3. Сторона, яка звертається із заявою про виконання рішення, винесеного в іншій державі-члені, не зобов’язана мати поштову адресу в державі-члені, де запитується виконання. Вона також не зобов’язана мати уповноваженого представника в державі-члені, де запитується виконання, за винятком випадків, коли наявність такого представника є обов’язковою незалежно від громадянства або місця проживання сторін.

1. Onder voorbehoud van het bepaalde in deze afdeling, wordt de procedure voor tenuitvoerlegging van in een andere lidstaat gegeven beslissingen beheerst door het recht van de aangezochte lidstaat. Een in een lidstaat gegeven beslissing die in de aangezochte lidstaat uitvoerbaar is, wordt er onder dezelfde voorwaarden ten uitvoer gelegd als een in de aangezochte lidstaat gegeven beslissing.

2. Niettegenstaande het bepaalde in lid 1, zijn de in de aangezochte lidstaat wettelijk vastgestelde gronden voor weigering of voor schorsing van de tenuitvoerlegging van toepassing voor zover zij niet onverenigbaar zijn met de in artikel 45 genoemde gronden.

3. De partij die om de tenuitvoerlegging van een in een andere lidstaat gegeven beslissing verzoekt, behoeft in de aangezochte lidstaat niet te beschikken over een postadres. Zij behoeft evenmin over een gemachtigde vertegenwoordiger in de aangezochte lidstaat te beschikken tenzij een dergelijke vertegenwoordiger ongeacht de nationaliteit of de woonplaats van de partijen verplicht is.