Стаття 7
чинна1. Держави-члени вживають необхідних заходів для забезпечення того, щоб на роботодавців, у разі потреби, також поширювалися такі заходи:
a) виключення з права на певні або всі державні виплати, допомогу чи субсидії, включаючи фінансування ЄС, що адмініструється державами-членами, на строк не більше п’яти років;
b) виключення з участі у державних закупівлях, як це визначено Директивою 2004/18/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 31 березня 2004 року про координацію процедур укладення договорів на виконання робіт, поставку товарів та надання послуг (12), на строк не більше п’яти років;
c) витребування певних або всіх державних виплат, допомоги чи субсидій, включаючи фінансування з боку ЄС, що адмініструється державами-членами, які були надані роботодавцю протягом періоду, що не перевищує дванадцяти місяців до моменту встановлення факту незаконного працевлаштування;
d) тимчасове або остаточне закриття закладів, що використовувалися для вчинення порушень, або тимчасове чи остаточне відкликання дозволу на здійснення відповідної господарської діяльності, якщо це виправдано тяжкістю порушення.
2. Держави-члени можуть прийняти рішення не застосовувати частину 1, якщо роботодавці є фізичними особами, а працевлаштування слугує їхнім особистим цілям.
1. De lidstaten nemen de nodige maatregelen om ervoor te zorgen dat werkgevers, zo nodig ook aan de volgende maatregelen worden onderworpen:
a) uitsluiting van het recht op bepaalde of alle overheidsuitkeringen, steun of subsidies met inbegrip van door de lidstaten beheerde EU-financiering gedurende ten hoogste vijf jaar;
b) uitsluiting van deelname aan overheidsopdrachten als bepaald in Richtlijn 2004/18/EG van het Europees Parlement en de Raad van 31 maart 2004 betreffende de coördinatie van de procedures voor het plaatsen van overheidsopdrachten voor werken, leveringen en diensten (12) gedurende ten hoogste vijf jaar;
c) terugvordering van bepaalde of alle overheidsuitkeringen, steun of subsidies, met inbegrip van door de lidstaten beheerde EU-financiering, die aan de werkgever zijn toegekend gedurende ten hoogste twaalf maanden voorafgaand aan de vaststelling van de illegale tewerkstelling;
d) het tijdelijk of definitief sluiten van de vestigingen die voor de inbreuken zijn gebruikt, of het tijdelijk of definitief intrekken van de vergunning voor de bedrijfsactiviteit in kwestie, indien gerechtvaardigd door de ernst van de inbreuk.
2. De lidstaten kunnen besluiten lid 1 niet toe te passen indien de werkgevers natuurlijke personen zijn en de tewerkstelling hun persoonlijke doeleinden dient.