Стаття 2.27
чиннаСПІВВІДНОШЕННЯ З АВТОРСЬКИМ ПРАВОМ
Торговельна марка може бути визнана такою, що втратила чинність, якщо після дати її реєстрації:
внаслідок дії або бездіяльності власника торговельної марки стало загальноприйнятим у торгівлі найменуванням товару або послуги, для яких воно було зареєстроване;
внаслідок використання, яке здійснюється власником торговельної марки або за його згодою, щодо товарів чи послуг, для яких вона зареєстрована, може вводити громадськість в оману, зокрема стосовно характеру, якості або місця походження цих товарів чи послуг.
Торговельна марка також може бути визнана такою, що втратила чинність, якщо вона не використовувалася належним чином відповідно до статті 2.23bis.
Втрата права на торговельну марку на підставі частини 2 не може бути предметом позову, якщо торговельна марка в період між спливом зазначеного у статті 2.23bis п'ятирічного строку та поданням позову про визнання права таким, що втратило чинність, була вперше або повторно використана належним чином.
Однак початок використання або відновлення використання протягом трьох місяців, що передують пред’явленню позову про визнання права таким, що припинилося, не береться до уваги, якщо підготовка до початку використання або відновлення використання була здійснена лише після того, як власник торговельної марки дізнався про те, що може бути пред’явлено позов про визнання права таким, що припинилося.
Власник права на торговельну марку, щодо якої припинення дії права згідно з частиною 3 більше не може бути заявлено, не може на підставі статті 2.20, частини 1, пунктів a, b та c, заперечувати проти використання торговельної марки, заявку на яку було подано протягом періоду, коли дія ранішого права на торговельну марку могла бути припинена на підставі частини 2.
Власник права на торговельну марку, щодо якої припинення дії права згідно з частиною 3 більше не може бути заявлено, не може відповідно до положень статті 2.28, частини 2, заявляти про недійсність реєстрації торговельної марки, заявка на яку була подана протягом періоду, коли право на більш ранню торговельну марку могло бути визнане таким, що припинило дію, на підставі частини 2.
Een merk kan vervallen worden verklaard wanneer het, na de datum waarop het is ingeschreven:
door toedoen of nalaten van de merkhouder de in de handel gebruikelijke benaming is geworden van een waar of dienst waarvoor het is ingeschreven;
als gevolg van het gebruik dat ervan wordt gemaakt door de merkhouder, of met instemming van de merkhouder, voor de waren of diensten waarvoor het is ingeschreven, het publiek kan misleiden, met name wat betreft de aard, de hoedanigheid of de plaats van herkomst van deze waren of diensten.
Een merk kan tevens vervallen worden verklaard wanneer er geen normaal gebruik van is gemaakt overeenkomstig artikel 2.23bis.
Het verval van een merkrecht op grond van lid 2, kan niet meer worden ingeroepen, wanneer het merk in de periode tussen het verstrijken van de in artikel 2.23bis bedoelde periode van vijf jaren en de instelling van de vordering tot vervallenverklaring voor het eerst of opnieuw normaal is gebruikt.
Begin van gebruik of hernieuwd gebruik binnen drie maanden voorafgaand aan de instelling van de vordering tot vervallenverklaring wordt echter niet in aanmerking genomen, indien de voorbereiding van het begin van gebruik of van hernieuwd gebruik pas wordt getroffen nadat de merkhouder er kennis van heeft genomen dat een vordering tot vervallenverklaring zou kunnen worden ingesteld.
De houder van het merkrecht ten aanzien waarvan het verval ingevolge lid 3 niet meer kan worden ingeroepen, kan zich niet ingevolge 2.20, lid 1, sub a, b en c, verzetten tegen gebruik van een merk waarvan de aanvraag is verricht tijdens de periode waarin het oudere merkrecht vervallen kon worden verklaard op grond van lid 2.
De houder van het merkrecht ten aanzien waarvan het verval ingevolge lid 3 niet meer kan worden ingeroepen, kan niet overeenkomstig het in artikel 2.28, lid 2, bepaalde de nietigheid inroepen van de inschrijving van een merk, waarvan de aanvraag is verricht tijdens de periode waarin het oudere merkrecht vervallen kon worden verklaard op grond van lid 2.