Стаття 38
чиннаПерехідні та прикінцеві положення
Роботодавець застрахованої особи, яка у разі непрацездатності до виконання своєї роботи через хворобу має право на заробітну плату, як це передбачено статтею 629 Книги 7 Цивільного кодексу (Burgerlijk Wetboek), або має право на грошове забезпечення на підставі пункту 1 статті 76а, не пізніше першого дня після того, як непрацездатність такого працівника тривала 42 тижні, подає повідомлення про таку непрацездатність до Інституту страхування працівників (Uitvoeringsinstituut werknemersverzekeringen). При цьому роботодавець зазначає перший день непрацездатності. Для визначення 42-тижневого періоду періоди непрацездатності підсумовуються, якщо вони слідують один за одним з перервою менше чотирьох тижнів або якщо вони безпосередньо передують та примикають до періоду, протягом якого отримується допомога у зв'язку з вагітністю та пологами на підставі пункту 1 статті 3:7 Закону про працю та догляд (Wet arbeid en zorg), за винятком випадків, коли непрацездатність обґрунтовано не може вважатися такою, що випливає з тієї самої причини. При встановленні 42-тижневого періоду періоди, протягом яких отримується допомога у зв'язку з вагітністю та пологами на підставі пункту 1 статті 3:7 Закону про працю та догляд, не враховуються.
Без шкоди для положень першого пункту, роботодавець застрахованої особи, зазначеної у пункті другому підпункту «c» статті 29, подає повідомлення про непрацездатність такої застрахованої особи до Інституту виконання страхування працівників (Uitvoeringsinstituut werknemersverzekeringen) в останній день трудових відносин. Якщо між першим днем непрацездатності та останнім днем, зазначеним у першому реченні, пройшло щонайменше шість тижнів, роботодавець, який не є носієм власного ризику (eigenrisicodrager), не пізніше ніж в останній день трудових відносин за погодженням із працівником складає звіт про реінтеграцію (reïntegratieverslag) та надає його копію працівнику. Працівник надає звіт про реінтеграцію до Інституту виконання страхування працівників за його запитом. Інститут виконання страхування працівників оцінює, чи могли роботодавець та працівник обґрунтовано дійти до здійснених зусиль з реінтеграції.
Інститут страхування працівників (Uitvoeringsinstituut werknemersverzekeringen) накладає адміністративний штраф у розмірі не більше 455 євро, якщо роботодавець не виконав або неналежним чином виконав зобов'язання, зазначене в першому абзаці або в першому реченні другого абзацу. Статті 45а, з восьмого по одинадцятий абзаци включно, та 45g, четвертий абзац, застосовуються за аналогією.
Ця стаття, за винятком другого, третього та четвертого речень другої частини, а також шостої та сьомої частин, не застосовується до застрахованої особи, яка претендує на допомогу по хворобі (ziekengeld) на підставі пункту e, f або g другої частини статті 29, та до роботодавця такої застрахованої особи. При застосуванні шостої та сьомої частин замість слів «розгляд повідомлення, зазначеного у другій частині» слід читати «оцінка, зазначена у четвертому реченні другої частини».
Відомчим нормативно-правовим актом можуть бути встановлені додаткові правила щодо повідомлення про непрацездатність для виконання роботи, зазначену в пункті першому, а також стосовно пункту другого.
Якщо під час розгляду повідомлення, зазначеного у частині другій, виявиться, що роботодавець не виконав або виконав не в повному обсязі свій обов'язок щодо складання звіту про реінтеграцію (reïntegratieverslag), Інститут страхування працівників (Uitvoeringsinstituut werknemersverzekeringen) встановлює роботодавцю строк, протягом якого звіт про реінтеграцію має бути наданий або доповнений.
Якщо під час розгляду повідомлення, зазначеного у частині другій, виявиться, що працівник не виконав або виконав не в повному обсязі свій обов’язок щодо надання звіту про реінтеграцію до Інституту страхування працівників (Uitvoeringsinstituut werknemersverzekeringen), Інститут страхування працівників встановлює для працівника строк, протягом якого звіт про реінтеграцію має бути наданий або, відповідно, доповнений.
Якщо заява про скорочення періоду очікування, як зазначено в пункті шостому статті 23 Закону про працю та дохід відповідно до працездатності (Wet werk en inkomen naar arbeidsvermogen), або заява про продовження періоду, протягом якого застрахована особа має право на заробітну плату або грошове забезпечення від свого роботодавця, як зазначено в пункті першому статті 24 Закону про працю та дохід відповідно до працездатності, подається без подання повідомлення на підставі пункту першого, така заява про скорочення періоду або, відповідно, така заява про продовження періоду вважається повідомленням на підставі пункту першого.
De werkgever van de verzekerde die bij ongeschiktheid tot het verrichten van zijn arbeid wegens ziekte recht heeft op loon als bedoeld in artikel 629 van Boek 7 van het Burgerlijk Wetboek dan wel aanspraak heeft op bezoldiging op grond van artikel 76a, eerste lid, doet, uiterlijk op de eerste dag nadat de ongeschiktheid van die werknemer 42 weken heeft geduurd, aangifte van die ongeschiktheid bij het Uitvoeringsinstituut werknemersverzekeringen. De werkgever geeft daarbij de eerste dag van de ongeschiktheid tot werken op. Voor het bepalen van het tijdvak van 42 weken worden tijdvakken van ongeschiktheid tot werken samengeteld, indien zij elkaar met een onderbreking van minder dan vier weken opvolgen of indien zij direct voorafgaan aan en aansluiten op een periode waarin uitkering in verband met zwangerschap of bevalling op grond van artikel 3:7, eerste lid, van de Wet arbeid en zorg wordt genoten, tenzij de ongeschiktheid redelijkerwijs niet geacht kan worden voort te vloeien uit dezelfde oorzaak. Bij de vaststelling van het tijdvak van 42 weken blijven perioden, waarin uitkering in verband met zwangerschap of bevalling op grond van artikel 3:7, eerste lid, van de Wet arbeid en zorg wordt genoten, buiten beschouwing.
Onverminderd het eerste lid doet de werkgever van de verzekerde, bedoeld in artikel 29, tweede lid, onderdeel c, aangifte van de ongeschiktheid tot werken van die verzekerde aan het Uitvoeringsinstituut werknemersverzekeringen, op de laatste dag van de dienstbetrekking. Indien tussen de eerste dag van de ongeschiktheid tot werken en de laatste dag, bedoeld in de eerste zin, ten minste zes weken is gelegen stelt de werkgever, die geen eigenrisicodrager is, uiterlijk op die laatste dag van de dienstbetrekking in overleg met de werknemer een reïntegratieverslag op en verstrekt de werkgever hiervan een afschrift aan de werknemer. De werknemer verstrekt op diens verzoek het reïntegratieverslag aan het Uitvoeringsinstituut werknemersverzekeringen. Het Uitvoeringsinstituut werknemersverzekeringen beoordeelt of de werkgever en de werknemer in redelijkheid hebben kunnen komen tot de reïntegratie-inspanningen, die zijn verricht.
Het Uitvoeringsinstituut werknemersverzekeringen legt een bestuurlijke boete op van ten hoogste € 455 indien de werkgever de verplichting, bedoeld in het eerste lid, of in de eerste zin van het tweede lid, niet of niet behoorlijk is nagekomen. De artikelen 45a, achtste tot en met elfde lid, en 45g, vierde lid, zijn van overeenkomstige toepassing.
Dit artikel is, met uitzondering van de tweede, derde en vierde zin van het tweede lid en het zesde en zevende lid, niet van toepassing op de verzekerde, die aanspraak maakt op ziekengeld op grond van artikel 29, tweede lid, onderdeel e, f of g, en de werkgever van die verzekerde. Bij de toepassing van het zesde en zevende lid wordt voor «de behandeling van de aangifte, bedoeld in het tweede lid» gelezen «de beoordeling, bedoeld in de vierde zin van het tweede lid».
Bij ministeriële regeling kunnen nadere regels worden gesteld met betrekking tot de aangifte van de ongeschiktheid tot het verrichten van arbeid, bedoeld in het eerste lid, en met betrekking tot het tweede lid.
Indien bij de behandeling van de aangifte, bedoeld in het tweede lid, blijkt dat de werkgever zijn verplichting om een reïntegratieverslag op te stellen niet of niet volledig is nagekomen, stelt het Uitvoeringsinstituut werknemersverzekeringen aan de werkgever een termijn waarbinnen het reïntegratieverslag wordt verstrekt of aangevuld.
Indien bij de behandeling van de aangifte, bedoeld in het tweede lid, blijkt dat de werknemer zijn verplichting tot het verstrekken van het reïntegratieverslag aan het Uitvoeringsinstituut werknemersverzekeringen niet of niet volledig is nagekomen, stelt het Uitvoeringsinstituut werknemersverzekeringen aan de werknemer een termijn waarbinnen het reïntegratieverslag wordt verstrekt onderscheidenlijk aangevuld.
Indien een aanvraag tot verkorte wachttijd als bedoeld in artikel 23, zesde lid, van de Wet werk en inkomen naar arbeidsvermogen, of een verzoek om verlenging van het tijdvak waarin een verzekerde jegens zijn werkgever recht heeft op loon of bezoldiging als bedoeld in artikel 24, eerste lid, van de Wet werk en inkomen naar arbeidsvermogen, wordt ingediend zonder dat een aangifte op grond van het eerste lid heeft plaatsgevonden, wordt deze aanvraag, respectievelijk dit verzoek, beschouwd als een aangifte op grond van het eerste lid.