Стаття 180
чиннаПоложення про відповідальність
Що стосується додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування автотранспортними засобами, положення статті 6:1:16, частина третя, Кримінально-процесуального кодексу щодо судових рішень не застосовуються. Кримінальна постанова (strafbeschikking), що містить таке додаткове покарання, підлягає виконанню лише в тій частині, щодо якої більше не може бути подано заперечення.
Судове рішення або кримінальна постанова в частині додаткового покарання не підлягає виконанню доти, доки не сплив строк, на який засудженого було позбавлено права керування автотранспортними засобами згідно з іншим судовим рішенням або кримінальною постановою.
Якщо судове рішення або кримінальний наказ стали такими, що підлягають виконанню в частині додаткового покарання, виконання здійснюється лише після вручення засудженому особисто письмового повідомлення відповідно до статей 36d та 36e Кримінально-процесуального кодексу, у якому зазначаються час початку та тривалість позбавлення права, обов’язок здати посвідчення водія не пізніше цього часу, а також наслідки несвоєчасної здачі.
Власник посвідчення водія зобов’язаний, якщо воно не було вилучене та не повернуте, здати це посвідчення водія у місці, зазначеному у повідомленні, передбаченому частиною третьою, не пізніше моменту набрання чинності забороною на керування транспортними засобами.
Повернення здійснюється, як тільки сплине строк позбавлення права. Повернення не здійснюється щодо посвідчення водія або посвідчень водія, стосовно яких відповідно до однієї зі статей 130, частина друга, або 164 було витребувано здачу, стосовно яких відповідно до Закону про адміністративно-правове забезпечення дотримання правил дорожнього руху було витребувано здачу, або стосовно яких відповідно до однієї зі статей 120, частина третя, 124, частина четверта, 131, частина друга, підпункт b, 132, частина п'ята, 134, частина четверта, або 180, частина четверта, існує обов'язок здачі. Особа, якій було здано посвідчення водія, у цих випадках пересилає посвідчення водія або посвідчення водія особі, якій власник мав здати це посвідчення водія або ці посвідчення водія. Якщо посвідчення водія на підставі статті 123b є недійсним або якщо було внесено запит, як зазначено у цій статті, особа, якій було здано посвідчення водія, пересилає посвідчення водія або посвідчення водія до Служби дорожнього руху (Dienst Wegverkeer).
Строк позбавлення права на керування автотранспортними засобами автоматично продовжується на кількість днів, що минули з моменту, коли посвідчення водія мало бути здане відповідно до четвертої частини, до моменту, коли таке здавання фактично відбулося.
Строк позбавлення права продовжується на час, протягом якого засуджений під час дії позбавлення права був законно позбавлений волі.
Для цілей застосування третього, четвертого, п'ятого та шостого абзаців під посвідченням водія також розуміється посвідчення водія, видане уповноваженим на те органом за межами Нідерландів, власник якого проживає в Нідерландах.
Voor wat betreft de bijkomende straf van ontzegging van de bevoegdheid tot het besturen van motorrijtuigen is artikel 6:1:16, derde lid, van het Wetboek van Strafvordering op rechterlijke uitspraken niet van toepassing. Een strafbeschikking houdende deze bijkomende straf is in zoverre eerst voor tenuitvoerlegging vatbaar als geen verzet meer kan worden gedaan.
De rechterlijke uitspraak of strafbeschikking is voor wat betreft de bijkomende straf niet voor tenuitvoerlegging vatbaar, zolang de termijn waarvoor de veroordeelde bij een andere rechterlijke uitspraak of strafbeschikking de bevoegdheid tot het besturen van motorrijtuigen is ontzegd, nog niet is verstreken.
Indien de rechterlijke uitspraak of strafbeschikking voor wat betreft de bijkomende straf voor tenuitvoerlegging vatbaar is geworden, geschiedt de tenuitvoerlegging niet dan nadat aan de veroordeelde in persoon een schrijven is uitgereikt, volgens de artikelen 36d en 36e van het Wetboek van Strafvordering, waarin het tijdstip van ingang en de duur van de ontzegging, de verplichting tot inlevering van het rijbewijs uiterlijk op dat tijdstip, alsmede het gevolg van niet tijdige inlevering worden medegedeeld.
De houder van een rijbewijs is, tenzij het is ingevorderd en niet is teruggegeven, verplicht dat rijbewijs in te leveren op de plaats genoemd in het schrijven, bedoeld in het derde lid, uiterlijk op het tijdstip van ingang van de ontzegging.
Teruggave vindt plaats zodra de termijn van de ontzegging is verstreken. Geen teruggave vindt plaats ten aanzien van het rijbewijs of de rijbewijzen waarvan ingevolge een der artikelen 130, tweede lid, of 164 de overgifte is gevorderd, waarvan ingevolge de Wet administratiefrechtelijke handhaving verkeersvoorschriften de inlevering is gevorderd of ten aanzien waarvan ingevolge een der artikelen 120, derde lid, 124, vierde lid, 131, tweede lid, onderdeel b, 132, vijfde lid, 134, vierde lid, of 180, vierde lid, een verplichting tot inlevering bestaat. Degene bij wie het rijbewijs is ingeleverd geleidt in deze gevallen het rijbewijs of de rijbewijzen door naar degene bij wie de houder dat rijbewijs of die rijbewijzen had dienen in te leveren. Indien het rijbewijs op grond van artikel 123b ongeldig is dan wel indien een aantekening is geplaatst als bedoeld in dat artikel, geleidt degene bij wie het rijbewijs is ingeleverd het rijbewijs of de rijbewijzen door naar de Dienst Wegverkeer.
De termijn van ontzegging van de bevoegdheid tot het besturen van motorrijtuigen wordt van rechtswege verlengd met het aantal dagen dat is verstreken tussen het tijdstip waarop het rijbewijs ingevolge het vierde lid had moeten worden ingeleverd en het tijdstip waarop nadien die inlevering heeft plaatsgevonden.
De termijn van de ontzegging wordt voorts verlengd met de tijd dat de veroordeelde gedurende de ontzegging rechtens zijn vrijheid is ontnomen.
Voor de toepassing van het derde, vierde, vijfde en zesde lid wordt onder rijbewijs mede verstaan een rijbewijs, afgegeven door het daartoe bevoegde gezag buiten Nederland, waarvan de houder in Nederland woonachtig is.