Стаття 9
чиннаУмови видачі (екстрадиції)
Видача особи, щодо якої надійшов запит, не допускається за діяння, стосовно якого:
на момент прийняття рішення за заявою про видачу (екстрадицію) стосовно нього в Нідерландах триває кримінальне переслідування;
він був підданий кримінальному переслідуванню в Нідерландах, проте повторне кримінальне переслідування виключено на підставі статті 255, частини першої або другої, або статті 255a, частини першої або другої, Кримінально-процесуального кодексу, або, відповідно, статті 282, частин першої та другої, Кримінально-процесуального кодексу BES;
він був виправданий або звільнений від кримінального переслідування за рішенням нідерландського суду, що набрало законної сили, або стосовно нього було прийнято аналогічне остаточне рішення іншим судом;
він був засуджений за судовим рішенням, що набрало законної сили, у випадках, коли:
призначене покарання або захід вже відбуто, або
ця міра покарання або захід не підлягають негайному виконанню чи подальшому виконанню, або
якщо обвинувальний вирок містить визнання винуватості без призначення покарання або заходу, або
судове рішення винесене нідерландським судом і якщо міжнародним договором для такого випадку не передбачено виключної компетенції щодо екстрадиції;
за нідерландським правом через сплив позовної давності кримінальне переслідування неможливе, або, якщо видачу було запитано з метою виконання покарання чи заходу, подальше притягнення до відповідальності не може відбутися.
Положення, викладене у попередньому абзаці, вступній частині та підпункті «а», не застосовується у випадках, коли наш Міністр при прийнятті рішення про задоволення заяви про видачу особи (екстрадицію) одночасно надає розпорядження про припинення кримінального переслідування.
Положення, викладені в абзаці першому, вступній частині та підпункті «b», не застосовуються у випадках, коли кримінальне переслідування в Нідерландах було припинено або через те, що кримінальне законодавство Нідерландів на підставі статей 2–8d Кримінального кодексу, або кримінальне законодавство Бонайре, Сінт-Естатіуса та Саби на підставі статей 2–8 Кримінального кодексу BES виявилося незастосовним, або через те, що перевагу було надано судовому розгляду за кордоном.
Перший абзац, вступна частина та підпункт «e», не застосовується в тій мірі, в якій згідно із застосовним договором у видачі не може бути відмовлено виключно на тій підставі, що право на кримінальне переслідування або право на виконання цього покарання чи заходу спливло згідно із законодавством запитуваної держави.
Uitlevering van de opgeëiste persoon wordt niet toegestaan voor een feit terzake waarvan:
ten tijde van de beslissing op het verzoek tot uitlevering een strafvervolging in Nederland tegen hem gaande is;
hij in Nederland is vervolgd maar hernieuwde vervolging is uitgesloten op grond van artikel 255, eerste of tweede lid, of artikel 255a, eerste of tweede lid, van het Wetboek van Strafvordering onderscheidenlijk artikel 282, eerste en tweede lid, van het Wetboek van Strafvordering BES;
hij bij gewijsde van de Nederlandse rechter is vrijgesproken of ontslagen van rechtsvervolging, dan wel te zijnen aanzien een overeenkomstige onherroepelijke beslissing door een andere rechter is genomen;
hij bij rechterlijk gewijsde is veroordeeld, in gevallen waarin:
de opgelegde straf of maatregel reeds is ondergaan, of
die straf of maatregel niet voor onmiddellijke tenuitvoerlegging of verdere tenuitvoerlegging vatbaar is, of
de veroordeling een schuldigverklaring zonder oplegging van straf of maatregel inhoudt, dan wel
het gewijsde afkomstig is van de Nederlandse rechter en niet bij verdrag voor zodanig geval de bevoegdheid tot uitlevering is voorbehouden;
naar Nederlands recht wegens verjaring geen vervolging, of, zo de uitlevering is gevraagd ten behoeve van de tenuitvoerlegging van een straf of maatregel, geen bestraffing meer kan plaatshebben.
Het bepaalde in het vorige lid, aanhef en onder a, lijdt uitzondering in gevallen waarin Onze Minister bij zijn beslissing tot inwilliging van het verzoek tot uitlevering tevens opdracht geeft de vervolging te staken.
Het bepaalde in het eerste lid, aanhef en onder b, lijdt uitzondering in gevallen waarin de vervolging in Nederland is gestaakt, hetzij omdat de Nederlandse strafwet op grond van de artikelen 2 tot en met 8d van het Wetboek van Strafrecht dan wel de strafwet van Bonaire, Sint Eustatius en Saba op grond van de artikelen 2 tot en met 8 van het Wetboek van Strafrecht BES niet van toepassing bleek te zijn, hetzij omdat aan berechting in het buitenland de voorkeur werd gegeven.
Het eerste lid, aanhef en onder e, lijdt uitzondering voorzover krachtens het toepasselijke verdrag uitlevering niet kan worden geweigerd uitsluitend op grond van het feit dat het recht tot strafvervolging of het recht tot tenuitvoerlegging van die straf of maatregel naar het recht van de aangezochte staat is verjaard.