Стаття 5

чинна

УМОВИ ДОПУСКУ

Директива 2009/50/ЄС — блакитна картка ЄС · Глава 2 · Редакція діє з None

1. Без шкоди для положень статті 10, частини 1, громадяни третіх країн, які подають заяву на отримання європейської блакитної карти відповідно до умов, встановлених цією Директивою, повинні:

а) надати дійсний трудовий договір або, як це передбачено національним законодавством, обов’язкову пропозицію щодо висококваліфікованої роботи на строк щонайменше один рік у відповідній державі-члені;

b) подати документ, у якому зазначено, що вони відповідають умовам, які згідно з національним законодавством застосовуються до громадян Союзу для здійснення регульованої професії, на яку поширюється дія трудового договору або обов’язкової пропозиції про працевлаштування, як це передбачено національним законодавством;

c) для нерегульованих професій — подати документи, що підтверджують наявність у них необхідних вищих професійних кваліфікацій для професії або сектору, на які поширюється трудовий договір або обов’язкова пропозиція про працевлаштування, як це передбачено національним законодавством;

d) надати дійсний проїзний документ згідно з національним законодавством та, у разі потреби, заяву на отримання візи або візу, а також, за необхідності, дійсну посвідку на проживання або національну візу для довгострокового перебування. Держави-члени можуть вимагати, щоб строк дії проїзного документа був не меншим за строк дії первинної посвідки на проживання;

e) довести, що вони мають або, якщо це вимагається національним законодавством, подали заяву на отримання медичного страхування, яке покриває всі ризики, що зазвичай також покриваються для громадян відповідної держави-члена, на періоди, протягом яких це покриття та відповідні права не врегульовані у зв’язку з трудовим договором або на підставі такого договору;

f) не вважатися загрозою для громадського порядку, громадської безпеки або охорони здоров’я населення.

2. Держави-члени можуть вимагати від заявника зазначити свою адресу на території відповідної держави-члена.

3. Окрім умов, встановлених у частині 1, також застосовується вимога, згідно з якою валовий річний дохід, що є результатом зазначеної у трудовому договорі або обов’язковій пропозиції про працевлаштування місячної або річної заробітної плати, не може бути нижчим за встановлений та оприлюднений державами-членами для цієї мети відповідний поріг заробітної плати, який становить щонайменше півтора розміру середньої валової річної заробітної плати у відповідній державі-члені.

4. Застосовуючи пункт 3, держави-члени можуть вимагати дотримання всіх умов, передбачених застосовним законодавством, колективними договорами або практикою у відповідних професійних секторах для висококваліфікованих посад.

5. Як виняток із положень частини 3, а також для посад у професіях, щодо яких існує специфічна потреба у працівниках із третіх країн і які належать до класів 1 та 2 за Міжнародною стандартною класифікацією професій (ISCO), поріг заробітної плати може становити щонайменше 1,2 від середньої річної валової заробітної плати у відповідній державі-члені. У такому разі відповідна держава-член щороку надає Комісії перелік професій, щодо яких було прийнято рішення дозволити застосування винятку.

6. Ця стаття не зачіпає застосовні колективні договори або практику у відповідних професійних секторах щодо висококваліфікованих посад.

1. Onverminderd artikel 10, lid 1, moeten onderdanen van derde landen die onder de bij deze richtlijn gestelde voorwaarden een Europese blauwe kaart aanvragen:

a) een geldige arbeidsovereenkomst of, als bedoeld in de nationale wetgeving, een bindend aanbod van een hooggekwalificeerde baan, voor ten minste een jaar in de betrokken lidstaat overleggen;

b) een document overleggen waarin staat dat zij voldoen aan de voorwaarden die volgens de nationale wetgeving voor burgers van de Unie gelden voor de uitoefening van het gereglementeerde beroep waarop de arbeidsovereenkomst of het bindende aanbod van een baan als bedoeld in de nationale wetgeving betrekking heeft;

c) voor niet-gereglementeerde beroepen, de documenten overleggen waaruit blijkt dat zij over de benodigde hogere beroepskwalificaties beschikken voor het beroep of de sector waarop de arbeidsovereenkomst of het bindende aanbod van een baan, als bedoeld in de nationale wetgeving, betrekking heeft;

d) een naar nationaal recht geldig reisdocument en, indien vereist, een aanvraag voor een visum of een visum overleggen, en eventueel een geldige verblijfsvergunning of een nationaal visum voor verblijf van langere duur. De lidstaten kunnen verlangen dat het reisdocument ten minste even lang geldig is als de oorspronkelijke verblijfsvergunning;

e) aantonen dat zij beschikken over of, indien de nationale wetgeving zulks vereist, een aanvraag hebben ingediend voor, een ziektekostenverzekering die alle risico’s dekt die doorgaans ook voor de onderdanen van de betrokken lidstaat zijn gedekt, voor de perioden waarin deze dekking en de bijbehorende rechten niet zijn geregeld in verband met of uit hoofde van de arbeidsovereenkomst;

f) niet worden beschouwd als een bedreiging voor de openbare orde, de openbare veiligheid of de volksgezondheid.

2. De lidstaten mogen van de aanvrager verlangen dat hij zijn adres op het grondgebied van de betrokken lidstaat opgeeft.

3. Behalve de in lid 1 gestelde voorwaarden geldt ook dat het brutojaarsalaris dat het resultaat is van het in de arbeidsovereenkomst of het bindende aanbod van een baan genoemde maand- of jaarsalaris niet lager mag zijn dan een voor dit doel door de lidstaten vastgestelde en bekendgemaakte relevante salarisdrempel die ten minste anderhalf maal het gemiddelde brutojaarsalaris in de betrokken lidstaat bedraagt.

4. Wanneer zij lid 3 toepassen, mogen de lidstaten vereisen dat wordt voldaan aan alle voorwaarden in de toepasselijke wetten, collectieve overeenkomsten of praktijken in de relevante beroepssectoren voor hooggekwalificeerde banen.

5. In afwijking van lid 3, en voor banen in beroepen waarin specifieke behoefte bestaat aan werknemers uit derde landen en die in de klassen 1 en 2 vallen van de ISCO, mag de salarisdrempel minstens 1,2 maal het gemiddelde brutojaarsalaris in de betrokken lidstaat bedragen. In dit geval doet de betrokken lidstaat de Commissie ieder jaar de lijst toekomen van de beroepen waarvoor is besloten een afwijking toe te staan.

6. Dit artikel laat de toepasselijke collectieve overeenkomsten of praktijken in de betrokken beroepssectoren voor hooggekwalificeerde banen onverlet.