Стаття 13
чиннаЗАХОДИ, ПРОЦЕДУРИ ТА ЗАСОБИ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ
1. Держави-члени забезпечують, щоб компетентні судові органи за заявою потерпілої сторони зобов’язували порушника, який знав або обґрунтовано повинен був знати, що він вчиняє порушення, виплатити правоволодільцю належну компенсацію для відшкодування шкоди, якої останній зазнав внаслідок такого порушення.
Судові органи, що визначають розмір відшкодування шкоди:
а) враховують усі відповідні аспекти, такі як негативні економічні наслідки, включаючи втрачену вигоду, яких зазнала потерпіла сторона, неправомірний прибуток, отриманий порушником, та, у відповідних випадках, інші елементи, окрім економічних факторів, зокрема моральну шкоду, якої правовласник зазнав внаслідок порушення, або
b) можуть, як альтернативу положенням, зазначеним у пункті «a», у відповідних випадках визначати відшкодування збитків як фіксовану суму на основі таких елементів, як принаймні сума роялті або винагороди, яка підлягала б сплаті, якби порушник запитав дозвіл на використання відповідного права інтелектуальної власності.
2. Держави-члени можуть встановити, що судові органи можуть постановити про стягнення прибутків або виплату заздалегідь визначеного відшкодування збитків, якщо порушник не знав або не повинен був обґрунтовано знати про те, що він вчиняє порушення.
1. De lidstaten dragen er zorg voor dat de bevoegde rechterlijke instanties op verzoek van de benadeelde partij de inbreukmaker die wist of redelijkerwijs had moeten weten dat hij inbreuk pleegde, gelasten de rechthebbende een passende vergoeding te betalen tot herstel van de schade die deze wegens de inbreuk heeft geleden.
De rechterlijke instanties die de schadevergoeding vaststellen:
a) houden rekening met alle passende aspecten, zoals de negatieve economische gevolgen, waaronder winstderving, die de benadeelde partij heeft ondervonden, de onrechtmatige winst die de inbreukmaker heeft genoten en, in passende gevallen, andere elementen dan economische factoren, onder meer de morele schade die de rechthebbende door de inbreuk heeft geleden, of
b) kunnen, als alternatief voor het bepaalde onder a), in passende gevallen de schadevergoeding vaststellen als een forfaitair bedrag, op basis van elementen zoals ten minste het bedrag aan royalty's of vergoedingen dat verschuldigd was geweest indien de inbreukmaker toestemming had gevraagd om het desbetreffende intellectuele-eigendomsrecht te gebruiken.
2. De lidstaten kunnen bepalen dat de rechterlijke instanties invordering van winsten of betaling van een vooraf vastgestelde schadevergoeding kunnen gelasten, indien de inbreukmaker niet wist of niet redelijkerwijs had moeten weten dat hij inbreuk pleegde.