Стаття 40d
чиннаРозпорядження Нашого Міністра
Наш Міністр може наказати, щоб до ув’язненого, який перебуває у відділенні інтенсивного нагляду або в установі з посиленим режимом безпеки, як це передбачено статтею 13, частиною першою, підпунктом d, були застосовані обмеження, необхідні в інтересах громадського порядку або безпеки за межами установи:
за наявності ознак того, що ув'язнений використовує свої контакти для здійснення діяльності, яка має характер серйозного залякування або становить загрозу життю у зовнішньому світі, або
якщо з огляду на характер підозри, характер злочину або злочинів, за які засуджено ув’язненого, обставини, за яких цей злочин або злочини, як передбачається, були вчинені або були вчинені, або з огляду на особистість ув’язненого, слід припускати наявність загрози для громадського порядку або безпеки.
Небезпека, передбачена у першому пункті, підпункті b, у будь-якому разі може вважатися встановленою, якщо ув’язнений підозрюється у вчиненні або був засуджений за участь в організації, метою якої є вчинення злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років або більше, при цьому ув’язнений, згідно з підозрою або вироком, може вважатися засновником, керівником або адміністратором такої організації, як це передбачено статтею 140, третім та четвертим пунктами, Кримінального кодексу.
Наказ може містити:
обмеження або виключення міри, у якій ув’язненому надається можливість брати участь у заходах індивідуально або разом з іншими ув’язненими, всупереч статті 21;
обмеження або виключення участі у спільних заходах, всупереч статті 23;
обмеження або виключення права на отримання та надсилання листів, а також посилення нагляду за ними, всупереч положенням статті 36;
обмеження або виключення права на отримання відвідувань та посилення нагляду за ними, всупереч статтям 38, 40b та 40c;
обмеження або виключення телефонного зв’язку та посилення нагляду за ним, всупереч положенням статей 39, 40b та 40c;
обмеження або виключення можливості підтримання контактів із засобами масової інформації та здійснення нагляду за ними, всупереч положенням статті 40;
обмеження права на ознайомлення з новинами, всупереч положенням статті 48, частини першої;
виключення з участі в обговоренні, передбаченому статтею 74.
Наказ може обмежувати права третіх осіб за межами установи.
Розпорядження видається у письмовій формі. Заходи повинні бути вмотивованими. У тій частині, в якій розпорядження обмежує всі контакти ув’язненого із зовнішнім світом, воно діє протягом щонайбільше трьох місяців. В інших випадках розпорядження діє протягом щонайбільше дванадцяти місяців. Розпорядження діє не довше, ніж це є суворо необхідним. Наш Міністр може щоразу продовжувати дію розпорядження на період, що не перевищує відповідний початковий строк. У розпорядженні щоразу зазначається тривалість передбачених у ньому заходів.
Наш Міністр може звернутися за консультацією щодо змісту наказу до прокуратури, поліції або суду, який розглядав справу по суті в останній інстанції. Наш Міністр може запитати у директора інформацію про обставини утримання під вартою особи.
Якщо наказ ґрунтується виключно на особистісних характеристиках ув'язненого, зазначених у першому пункті, підпункті b, Міністр повинен долучити до свого наказу висновок експерта з питань поведінки.
Наказ не обмежує свободу спілкування між надавачем правової допомоги та особою, яка тримається під вартою.
Директор забезпечує виконання наказу.
Це розпорядження не обмежує повноваження директора, передбачені положеннями цього закону та прийнятими на його підставі нормативно-правовими актами.
Onze Minister kan bevelen dat de gedetineerde die verblijft in een afdeling voor intensief toezicht of in een extra beveiligde inrichting als bedoeld in artikel 13, eerste lid, onderdeel d, aan beperkingen wordt onderworpen die in het belang van de openbare orde of veiligheid buiten de inrichting noodzakelijk zijn:
bij aanwijzingen dat de gedetineerde zijn contacten gebruikt voor ernstig intimiderende of levensbedreigende activiteiten in de buitenwereld, of
indien gelet op de aard van de verdenking, de aard van het misdrijf of de misdrijven waarvoor de gedetineerde is veroordeeld, de omstandigheden waaronder dat misdrijf of die misdrijven zouden zijn begaan of zijn begaan, of gelet op de persoonlijkheid van de gedetineerde, een gevaar voor de openbare orde of veiligheid moet worden aangenomen.
Een gevaar bedoeld in het eerste lid, onderdeel b, kan in ieder geval worden aangenomen indien de gedetineerde wordt verdacht van of is veroordeeld wegens deelneming aan een organisatie die tot oogmerk heeft het plegen van misdrijven waarop een gevangenisstraf van twaalf jaren of meer is gesteld, terwijl de gedetineerde volgens de verdenking of veroordeling van die organisatie als oprichter, leider of bestuurder, bedoeld in artikel 140, derde en vierde lid, van het Wetboek van Strafrecht, kan worden aangemerkt.
Het bevel kan inhouden:
een beperking of uitsluiting van de mate waarin de gedetineerde in staat wordt gesteld individueel dan wel met andere gedetineerden aan activiteiten deel te nemen, in afwijking van artikel 21;
een beperking of uitsluiting van deelname aan gemeenschappelijke activiteiten, in afwijking van artikel 23;
een beperking of uitsluiting van het ontvangen en verzenden van brieven en het intensiveren van toezicht daarop, in afwijking van artikel 36;
een beperking of uitsluiting van het ontvangen van bezoek en het intensiveren van toezicht daarop, in afwijking van de artikelen 38, 40b en 40c;
een beperking of uitsluiting van telefoonverkeer en het intensiveren van toezicht daarop, in afwijking van de artikelen 39, 40b en 40c;
een beperking of uitsluiting van het onderhouden van contacten met de media en het toezicht daarop, in afwijking van artikel 40;
een beperking van het recht op het kennis nemen van het nieuws, in afwijking van artikel 48, eerste lid;
een uitsluiting van deelname aan overleg, bedoeld in artikel 74.
Het bevel kan de rechten van derden buiten de inrichting beperken.
Het bevel is schriftelijk. De maatregelen zijn gemotiveerd. Voor zover het bevel alle contacten van de gedetineerde met de buitenwereld beperkt, is het bevel ten hoogste drie maanden van kracht. In de overige gevallen is het bevel ten hoogste twaalf maanden van kracht. Het bevel duurt niet langer dan strikt noodzakelijk. Onze Minister kan het bevel telkens verlengen met een periode van ten hoogste dezelfde periode. Het bevel vermeldt telkens de duur van de daarin opgenomen maatregelen.
Onze Minister kan het openbaar ministerie, de politie of het gerecht dat de zaak in laatste instantie feitelijk heeft behandeld om advies vragen over de inhoud van het bevel. Onze Minister kan de directeur inlichtingen vragen over de omstandigheden van de gedetineerde.
Indien het bevel uitsluitend berust op de persoonlijkheid van de gedetineerde, bedoeld in het eerste lid, onderdeel b, dient de Minister in zijn bevel een advies van een gedragsdeskundige te betrekken.
Het bevel beperkt de vrijheid van verkeer tussen de rechtsbijstandverlener en de gedetineerde niet.
De directeur draagt zorg voor de uitvoering van het bevel.
Het bevel laat de bevoegdheden van de directeur op grond van het bepaalde bij en krachtens deze wet onverlet.