Стаття 10
чиннаПризначення
В’язниці призначені для тримання осіб, які засуджені до позбавлення волі, незалежно від того, чи є вирок остаточним. Особи, засуджені до тюремного ув’язнення, яким також було призначено захід у вигляді розпорядження про надання в розпорядження держави з наказом про примусове лікування (terbeschikkingstelling met bevel tot verpleging van overheidswege), можуть після закінчення строку позбавлення волі перебувати у в’язниці доти, доки розміщення у призначеному для них закладі є неможливим.
В особливих випадках примусове затримання (gijzeling), як це передбачено статтями 6:4:20 та 6:6:25 Кримінально-процесуального кодексу та статтею 28 Закону про адміністративно-правове забезпечення дотримання правил дорожнього руху, може виконуватися у в’язниці.
Тюрми можуть, відповідно до правил, що встановлюються шляхом або на підставі загального розпорядження управління (algemene maatregel van bestuur), розрізнятися залежно від тривалості покарання або залишку строку покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, які мають бути в них розміщені.
Gevangenissen zijn bestemd voor de opneming van personen die, al dan niet onherroepelijk, tot vrijheidsstraf zijn veroordeeld. Tot gevangenisstraf veroordeelden aan wie tevens de maatregel van terbeschikkingstelling met bevel tot verpleging van overheidswege is opgelegd, kunnen na het einde van de vrijheidsstraf in een gevangenis verblijven, zolang opname in de voor hen bestemde plaats niet mogelijk is.
In bijzondere gevallen kan gijzeling als bedoeld in de artikelen 6:4:20 en 6:6:25 van het Wetboek van Strafvordering en artikel 28 van de Wet administratiefrechtelijke handhaving verkeersvoorschriften in een gevangenis ten uitvoer worden gelegd.
Gevangenissen kunnen volgens regels te stellen bij of krachtens algemene maatregel van bestuur worden onderscheiden naar de lengte van de straf of het strafrestant van de daarin op te nemen tot vrijheidsstraf veroordeelden.