Стаття 6a
чиннаВидача Нідерландами · Умови видачі
Видача громадянина Нідерландів з метою виконання призначеного йому остаточним судовим рішенням покарання у виді позбавлення волі може бути відмовлена, якщо суд (de rechtbank) вважає, що виконання цього покарання може бути перейняте. У разі відмови у видачі суд (de rechtbank) одночасно з відмовою постановляє виконати призначене покарання у виді позбавлення волі.
При розгляді заяви про видачу (екстрадицію), як це передбачено в першому абзаці, суд оцінює:
чи існують підстави, передбачені статтею 2:13, частиною першою, пунктами «c» – «i», та статтею 2:14, частиною першою, Закону про взаємне визнання та виконання вироків, пов'язаних із позбавленням волі, та умовних покарань, на підставі яких у прийнятті до виконання вироку про позбавлення волі може бути відмовлено;
чи сприятиме перейняття виконання покарання у виді позбавлення волі соціальній реінтеграції громадянина Нідерландів;
чи призначено покарання у виді позбавлення волі, що підлягає виконанню, за діяння, яке також є караним згідно з нідерландським правом, і якщо так, то яке саме кримінальне правопорушення це становить;
чи дає третя або четверта частина підстави для коригування призначеного покарання у виді позбавлення волі, і якщо так, то якого саме коригування.
Якщо призначене покарання у виді позбавлення волі має більшу тривалість, ніж максимальний строк покарання, застосовний до відповідного діяння згідно з нідерландським правом, тривалість призначеного покарання у виді позбавлення волі знижується до цього максимального строку покарання.
Якщо характер призначеного покарання у виді позбавлення волі є несумісним із нідерландським правом, таке покарання у виді позбавлення волі замінюється на покарання або захід, передбачений нідерландським правом, який максимально відповідає покаранню у виді позбавлення волі, призначеному у державі-члені, що видала вирок.
Коригування на підставі третього або четвертого абзацу в жодному разі не передбачає посилення призначеного покарання у виді позбавлення волі.
Наш Міністр може на запит надавати суду або прокурору (officier van justitie) консультації щодо перейняття виконання покарання.
Прокурор невідкладно повідомляє Нашого Міністра про наказ щодо виконання призначеного покарання у виді позбавлення волі.
Наш Міністр забезпечує виконання призначеного покарання у виді позбавлення волі відповідно до норм нідерландського права та з відповідним застосуванням статті 2:15, частини другої, з тим застереженням, що під триманням під вартою розуміється позбавлення волі на підставі цього Закону та статті 2:18 Закону про взаємне визнання та виконання вироків, пов'язаних із позбавленням волі, та умовних санкцій, з дотриманням розпорядження суду (de rechtbank), зазначеного у частині першій.
Перша — восьма частини застосовуються також до іноземця, який під час заслуховування в суді (de rechtbank) доводить, що він безперервно та на законних підставах проживав у Нідерландах протягом щонайменше п'яти років, як це передбачено статтею 8, підпунктами від a до e та l, Закону про іноземців 2000 року, за умови, що щодо нього існує очікування, що він не втратить своє право на проживання в Нідерландах внаслідок призначеного покарання або заходу. Будь-які доказові документи мають бути подані до суду (de rechtbank) своєчасно до початку заслуховування.
Overlevering van een Nederlander ten behoeve van de tenuitvoerlegging van een bij onherroepelijk vonnis aan hem opgelegde vrijheidsstraf kan worden geweigerd, indien de rechtbank van oordeel is dat de tenuitvoerlegging van die straf kan worden overgenomen. In geval van een weigering van de overlevering, beveelt de rechtbank, gelijktijdig met de weigering, de tenuitvoerlegging van de opgelegde vrijheidsstraf.
Bij de beoordeling van een verzoek tot overlevering als bedoeld in het eerste lid beoordeelt de rechtbank:
of er gronden als bedoeld in artikel 2:13, eerste lid, onderdelen c tot en met i, en artikel 2:14, eerste lid, van de Wet wederzijdse erkenning en tenuitvoerlegging vrijheidsbenemende en voorwaardelijke sancties zijn waarop de overname van de tenuitvoerlegging van de vrijheidsstraf geweigerd kan worden;
of de overname van de tenuitvoerlegging van de vrijheidsstraf zal bijdragen aan de maatschappelijke re-integratie van de Nederlander;
of de ten uitvoer te leggen vrijheidsstraf is opgelegd voor een feit dat ook naar Nederlands recht strafbaar is, en zo ja, welk strafbaar feit dit oplevert;
of het derde of vierde lid aanleiding geeft tot een aanpassing van de opgelegde vrijheidsstraf, en zo ja, welke aanpassing.
Indien de opgelegde vrijheidsstraf een langere duur heeft dan het voor het desbetreffende feit naar Nederlands recht toepasselijke strafmaximum, wordt de duur van de opgelegde vrijheidsstraf tot dat strafmaximum verlaagd.
Indien de aard van de opgelegde vrijheidsstraf onverenigbaar is met het Nederlands recht, wordt de vrijheidsstraf gewijzigd in een straf of maatregel waarin het Nederlands recht voorziet en die zoveel mogelijk overeenstemt met de in de uitvaardigende lidstaat opgelegde vrijheidsstraf.
De aanpassing op grond van het derde of vierde lid houdt in geen geval een verzwaring van de opgelegde vrijheidsstraf in.
Onze Minister kan de rechtbank of de officier van justitie desgevraagd adviseren over de overname van de straf.
De officier van justitie stelt Onze Minister onverwijld in kennis van het bevel tot tenuitvoerlegging van de opgelegde vrijheidsstraf.
Onze Minister draagt er zorg voor dat de opgelegde vrijheidsstraf overeenkomstig de regels van het Nederlands recht en met overeenkomstige toepassing van artikel 2:15, tweede lid, met dien verstande dat onder detentie wordt verstaan vrijheidsbeneming op grond van deze wet en van artikel 2:18 van de Wet wederzijdse erkenning en tenuitvoerlegging vrijheidsbenemende en voorwaardelijke sancties, met inachtneming van het bevel van de rechtbank als bedoeld in het eerste lid, ten uitvoer wordt gelegd.
Het eerste tot en met het achtste lid is eveneens van toepassing op een vreemdeling die tijdens het verhoor door de rechtbank aantoont dat hij ten minste vijf jaren ononderbroken rechtmatig in Nederland heeft verbleven als bedoeld in artikel 8, onder a tot en met e en l, van de Vreemdelingenwet 2000, voor zover ten aanzien van hem de verwachting bestaat dat hij niet zijn recht van verblijf in Nederland verliest ten gevolge van de opgelegde straf of maatregel. Eventuele bewijsstukken dienen tijdig voorafgaand aan het verhoor door de rechtbank te worden overlegd.