Стаття 65
чиннаКримінально-правові положення
Той, хто умисно вчиняє одне з діянь, описаних у статті 64, частині першій, пункті a або b, карається, якщо діяння призводить до стягнення податку в меншому розмірі, позбавленням волі на строк не більше чотирьох років або штрафом четвертої категорії, або, якщо ця сума є вищою, у розмірі, що не перевищує однократного розміру суми податку, стягнутого в меншому розмірі.
Особа, яка умисно вчиняє діяння, описане у статті 64, частині першій, пункті c, якщо це діяння призводить до стягнення податку в меншому розмірі, карається позбавленням волі на строк не більше шести років або штрафом п'ятої категорії, або, якщо ця сума є вищою, у розмірі, що не перевищує однократного розміру суми податку, стягнутого в меншому розмірі.
Якщо діяння, щодо якого підозрюваний може бути підданий кримінальному переслідуванню, підпадає як під одну з кримінально-правових норм першої або другої частини, так і під норму статті 225, частини другої, Кримінального кодексу, то кримінальне переслідування на підставі зазначеної статті 225, частини другої, виключається.
Якщо винна особа вчиняє будь-яке з кримінальних правопорушень, описаних у першій та другій частинах, під час здійснення своєї професійної діяльності, її може бути позбавлено права на провадження такої діяльності.
Degene die opzettelijk een der feiten begaat, omschreven in artikel 64, eerste lid, onderdeel a of b, wordt, indien het feit ertoe strekt dat te weinig belasting wordt ingevorderd, gestraft met gevangenisstraf van ten hoogste vier jaren of geldboete van de vierde categorie of, indien dit bedrag hoger is, ten hoogste eenmaal het bedrag van de te weinig ingevorderde belasting.
Degene die opzettelijk het feit begaat, omschreven in artikel 64, eerste lid, onderdeel c, wordt, indien het feit ertoe strekt dat te weinig belasting wordt ingevorderd, gestraft met gevangenisstraf van ten hoogste zes jaren of geldboete van de vijfde categorie of, indien dit bedrag hoger is, ten hoogste eenmaal het bedrag van de te weinig ingevorderde belasting.
Indien het feit, ter zake waarvan de verdachte kan worden vervolgd, zowel valt onder een van de strafbepalingen van het eerste of het tweede lid, als onder die van artikel 225, tweede lid, van het Wetboek van Strafrecht, is strafvervolging op grond van genoemd artikel 225, tweede lid, uitgesloten.
Indien de schuldige een van de strafbare feiten, omschreven in het eerste en tweede lid, in zijn beroep begaat, kan hij van de uitoefening van dat beroep worden ontzet.