Стаття 10
чиннаІндивідуальна оцінка, специфічні потреби у захисті, особливі заходи та неповнолітні
Службова особа органу дізнання або інша службова особа організації, до завдань якої належить розслідування кримінальних правопорушень, забезпечує, щоб потерпілий під час першого контакту або якнайшвидше після нього отримав своєчасну та індивідуальну оцінку з метою виявлення специфічних потреб у захисті та визначення того, чи повинен потерпілий і якою мірою мати можливість користуватися особливими заходами під час кримінального провадження та виконання кримінально-правових рішень, з огляду на його особливу вразливість до вторинної та повторної віктимізації, залякування та помсти.
Індивідуальна оцінка бере до уваги, зокрема:
особисті характеристики потерпілого;
вид кримінального правопорушення або характер кримінального правопорушення, та
обставини кримінального правопорушення.
Під час індивідуального оцінювання особлива увага приділяється:
потерпілі, які зазнали значної шкоди внаслідок тяжкості кримінального правопорушення;
потерпілі від кримінальних правопорушень, вчинених на ґрунті упередженості або дискримінації, які можуть бути особливо пов’язані з їхніми особистими характеристиками;
потерпілі, чиї стосунки з підозрюваним або засудженим та залежність від нього роблять їх особливо вразливими.
Обсяг та детальність індивідуальної оцінки залежать від тяжкості кримінального правопорушення та шкоди, якої, очевидно, зазнав потерпілий.
Потерпілий залучається до індивідуальної оцінки. Також беруться до уваги його побажання, включаючи побажання не вимагати застосування особливих заходів, як це передбачено статтями 11, 12 та 14.
Індивідуальна оцінка протягом кримінального провадження та виконання кримінально-правових рішень за потреби коригується відповідно до актуальної ситуації.
Міністерським розпорядженням можуть бути встановлені додаткові приписи щодо застосування індивідуальної оцінки.
De opsporingsambtenaar, of andere ambtenaar van een organisatie die opsporing van strafbare feiten tot taak heeft, zorgt ervoor dat het slachtoffer, tijdens of zo spoedig mogelijk na het eerste contact, een tijdige en individuele beoordeling krijgt om specifieke beschermingsbehoeften te onderkennen en om te bepalen of en in welke mate het slachtoffer tijdens het strafproces en de tenuitvoerlegging van strafrechtelijke beslissingen van bijzondere maatregelen gebruik moet kunnen maken, gelet op zijn bijzondere kwetsbaarheid voor secundaire en herhaalde victimisatie, voor intimidatie en voor vergelding.
De individuele beoordeling houdt in het bijzonder rekening met:
de persoonlijke kenmerken van het slachtoffer;
het soort strafbaar feit of de aard van het strafbare feit, en
de omstandigheden van het strafbare feit.
Bij de individuele beoordeling wordt bijzondere aandacht besteed aan:
slachtoffers die aanzienlijke schade hebben geleden als gevolg van de ernst van het strafbare feit;
slachtoffers van strafbare feiten die zijn ingegeven door vooroordelen of discriminatie die in het bijzonder verband kunnen houden met hun persoonlijke kenmerken;
slachtoffers wier relatie met en afhankelijkheid van de verdachte of veroordeelde hen bijzonder kwetsbaar maken.
De omvang en gedetailleerdheid van de individuele beoordeling is afhankelijk van de ernst van het strafbare feit en de schade die het slachtoffer kennelijk heeft geleden.
Het slachtoffer wordt nauw bij de individuele beoordeling betrokken. Tevens worden zijn wensen in overweging genomen, waaronder de wens om geen aanspraak te maken op bijzondere maatregelen, als bedoeld in artikel 11, 12 en 14.
De individuele beoordeling wordt gedurende het strafproces en de tenuitvoerlegging van strafrechtelijke beslissingen zo nodig aangepast aan de actuele situatie.
Bij ministeriële regeling kunnen nadere voorschriften worden gegeven betreffende de toepassing van de individuele beoordeling.