Стаття 25
чиннаКонфіскація · Визнання та виконання іноземних рішень про конфіскацію
Прокурор може відмовити у визнанні та виконанні рішення про конфіскацію, якщо діяння, за яке було винесено рішення про конфіскацію:
вважається таким, що повністю або частково вчинене на території Нідерландів або за межами Нідерландів на борту нідерландського морського чи повітряного судна; або
вчинено за межами території держави-члена, що видала ордер, у той час як згідно з нідерландським правом кримінальне переслідування було б неможливим, якби це діяння було вчинено за межами Нідерландів.
Якщо кримінальне провадження, яке призвело до рішення про конфіскацію, стосувалося як предикатного злочину, так і відмивання грошей, то для цілей застосування цього пункту під «діянням» розуміється предикатний злочин.
Прокурор також може відмовити у визнанні та виконанні рішення про конфіскацію, якщо він вважає, що це рішення було ухвалене із застосуванням розширених повноважень щодо конфіскації, як це передбачено статтею 1, підпункт g, пункт 4°.
Визнання та виконання рішення про конфіскацію не відмовляються на підставі цієї статті, доки компетентному органу держави-члена, що видала рішення, не було надано можливість надати інформацію з цього приводу.
De officier van justitie kan de erkenning en tenuitvoerlegging van een beslissing tot confiscatie weigeren indien het feit waarvoor de beslissing tot confiscatie is opgelegd:
geacht wordt geheel of gedeeltelijk op Nederlands grondgebied of buiten Nederland aan boord van een Nederlands vaartuig of luchtvaartuig te zijn gepleegd; of
buiten het grondgebied van de uitvaardigende lidstaat is gepleegd, terwijl naar Nederlands recht geen vervolging zou kunnen worden ingesteld indien het feit buiten Nederland zou zijn gepleegd.
Indien de strafprocedure die leidde tot de beslissing tot confiscatie zowel betrekking had op een gronddelict als op het witwassen van geld, wordt onder «het feit» voor de toepassing van dit lid het gronddelict verstaan.
Tevens kan de officier van justitie de erkenning en tenuitvoerlegging van een beslissing tot confiscatie weigeren indien hij van oordeel is dat die beslissing is gegeven met toepassing van verruimde confiscatiebevoegdheden zoals bedoeld in artikel 1, onderdeel g, onder 4°.
De erkenning en tenuitvoerlegging van de beslissing tot confiscatie worden niet geweigerd op grond van dit artikel, dan nadat de bevoegde autoriteit van de uitvaardigende lidstaat in de gelegenheid is gesteld hieromtrent inlichtingen te verschaffen.