Стаття 31
чиннаРізні положення · Повернення податку
Заява про повернення податку подається разом із податковою декларацією за той період, у якому виникло право на повернення.
У випадках, коли декларація відповідно до статті 14 не підлягає поданню, заява про повернення здійснюється шляхом подання декларації.
Якщо заява про повернення, як це передбачено у другому пункті, подається підприємцем, який не проживає або не зареєстрований у Нідерландах і не має там постійного представництва, з якого здійснюються господарські операції, але який зареєстрований в іншій державі-члені, положення розділу 2, параграфів 1 та 2, застосовуються також і до нього.
Якщо заява про повернення, як зазначено у другому пункті, подається підприємцем, який не проживає або не має місцезнаходження в Нідерландах чи в Союзі та не має там постійного представництва, заява повинна стосуватися податку, щодо якого право на повернення виникло протягом періоду тривалістю щонайменше три місяці та щонайбільше один календарний рік. Проте період може бути коротшим за три місяці, якщо цей період стосується частини календарного року, що залишилася. Заяви можуть також стосуватися податку, щодо якого право на повернення виникло в іншому періоді того самого календарного року, але щодо якого раніше не було подано заяви про повернення. Заява повинна бути подана протягом шести місяців після закінчення календарного року, в якому виникло право на повернення.
Якщо заява про повернення, як зазначено у другому пункті, подається особою, яка не є підприємцем, згаданим у третьому або четвертому пункті, така заява повинна стосуватися податку, право на повернення якого виникло протягом кварталу, і заява має бути подана протягом трьох місяців після закінчення цього кварталу.
У випадках, передбачених четвертою частиною, на відміну від статті 17, повернення не здійснюється, якщо заява стосується суми податку менше 400 євро. Якщо ж заява про повернення, як передбачено четвертою частиною, стосується календарного року або його частини, що залишилася, то сума податку, на яку поширюється заява, повинна становити щонайменше 50 євро.
Підприємець, який не проживає або не має місцезнаходження в Союзі та не має постійного представництва в Нідерландах, при поданні заяви про повернення податку, всупереч положенням статті 57 Загального закону про державні податки (Algemene wet inzake rijksbelastingen), не зобов’язаний обирати місце проживання (domicilie) у Нідерландах. Міністерським розпорядженням можуть бути встановлені додаткові правила щодо способу, у який такі підприємці повинні довести, що вони є підприємцями у розумінні статті 7.
Інспектор приймає рішення щодо заяви про повернення коштів шляхом винесення розпорядження, яке може бути оскаржене.
До заяв про повернення податку, зазначених у першому та другому абзацах, застосовується розділ 4.1.3 Загального закону про адміністративне право.
Een verzoek om teruggaaf van belasting geschiedt bij de aangifte over het tijdvak waarin het recht op teruggaaf is ontstaan.
In gevallen waarin geen aangifte op de voet van artikel 14 moet worden ingediend, geschiedt een verzoek om teruggaaf door het doen van aangifte.
Indien een verzoek om teruggaaf als bedoeld in het tweede lid, wordt gedaan door een ondernemer die niet in Nederland woont of is gevestigd en aldaar geen vaste inrichting heeft van waaruit zakelijke handelingen worden verricht, maar die is gevestigd in een andere lidstaat, is het bepaalde in afdeling 2, paragrafen 1 en 2 mede van toepassing.
Indien een verzoek om teruggaaf als bedoeld in het tweede lid, wordt ingediend door een ondernemer die niet in Nederland en niet in de Unie woont of is gevestigd en aldaar geen vaste inrichting heeft, dient het verzoek betrekking te hebben op belasting waarvoor het recht op teruggaaf is ontstaan in een tijdvak van ten minste drie maanden en ten hoogste een kalenderjaar. Het tijdvak mag evenwel korter zijn dan drie maanden indien deze periode het resterende deel van een kalenderjaar betreft. De verzoeken kunnen mede belasting betreffen waarvoor het recht op teruggaaf is ontstaan in een ander tijdvak van hetzelfde kalenderjaar, maar waarvoor eerder geen verzoek om teruggaaf werd ingediend. Het verzoek moet worden ingediend binnen zes maanden na afloop van het kalenderjaar waarin het recht op teruggaaf is ontstaan.
Indien een verzoek om teruggaaf als bedoeld in het tweede lid, wordt ingediend door een ander dan een ondernemer genoemd in het derde lid of vierde lid, dient het verzoek betrekking te hebben op belasting waarvoor het recht op teruggaaf is ontstaan in een kwartaal en moet het verzoek worden ingediend binnen drie maanden na afloop van dat kwartaal.
In gevallen als bedoeld in het vierde lid, wordt in afwijking van artikel 17 geen teruggaaf verleend indien het verzoek betrekking heeft op een bedrag aan belasting van minder dan € 400. Betreft een verzoek om teruggaaf als is bedoeld in het vierde lid evenwel een kalenderjaar of het resterende gedeelte daarvan, dan moet het bedrag aan belasting waarop het verzoek betrekking heeft ten minste € 50 belopen.
Een ondernemer die niet in de Unie woont of is gevestigd en in Nederland geen vaste inrichting heeft, behoeft bij een verzoek om teruggaaf, in afwijking van artikel 57 van de Algemene wet inzake rijksbelastingen, geen domicilie in Nederland te kiezen. Bij ministeriële regeling kunnen nadere regels worden gesteld omtrent de wijze waarop deze ondernemers moeten aantonen, dat zij ondernemer zijn in de zin van artikel 7.
De inspecteur beslist op het verzoek om teruggaaf bij voor bezwaar vatbare beschikking.
Op de verzoeken om teruggaaf van belasting, bedoeld in het eerste en tweede lid, is afdeling 4.1.3 van de Algemene wet bestuursrecht van toepassing.
Рішення Верховного суду Нідерландів (Hoge Raad), у яких застосовується ця стаття. Анотації — неофіційний переклад.
Податок на додану вартість; ст. 31 Закону про податок на додану вартість (Wet OB); ст. 26 Закону про загальні податкові норми (AWR); суд ухвалив, що інспектор правомірно підтримав рішення про відмову у задоволенні заяви про повернення податку на додану вартість під час розгляду заперечення; оцінка апеляційним судом того, чи підлягає відповідне рішення інспектора оскарженню у порядку заперечення, як це передбачено статтелі 26, частина 1, літера b, AWR; значення рішення Верховного суду від 16 липня 2021 року, ECLI:NL:HR:2021:1153.
Рішення на rechtspraak.nl