Стаття 23
чиннаРоботодавець зобов'язаний виплатити іноземцю, який здійснював трудову діяльність, його заробітну плату, як це визначено в пункті j статті 2 Директиви № 2009/52/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 18 червня 2009 року про встановлення мінімальних стандартів щодо санкцій та заходів проти роботодавців третіх країн, які незаконно перебувають на території ЄС (Офіційний вісник ЄС 2009 L 168).
Якщо роботодавець залучає іноземця до виконання роботи в порушення статті 2, припускається, що іноземець працював на такого роботодавця протягом щонайменше шести місяців із виплатою заробітної плати, зазначеної в частині першій, та протягом тривалості виконання роботи, яка є звичайною у відповідній галузі господарювання.
Іноземець може також покласти відповідальність на кожного наступного вищого за ієрархією роботодавця за виконання обов’язків, передбачених частиною першою.
Вимога на підставі третього пункту є можливою лише у випадку, якщо вимога до безпосередньо нижчого за ієрархією роботодавця не була задоволена.
Суддя з розгляду цивільних справ (kantonrechter) є компетентним розглядати позови на підставі частин з першої по третю.
De werkgever is verplicht de vreemdeling die arbeid heeft verricht zijn loon als bedoeld in artikel 2, onderdeel j, van de Richtlijn nr. 2009/52/EG van het Europees Parlement en de Raad van 18 juni 2009 tot vaststelling van minimumnormen inzake sancties en maatregelen tegen werkgevers van illegaal verblijvende onderdanen van derde landen (PbEU 2009 L 168) te voldoen.
Indien een werkgever een vreemdeling arbeid doet verrichten in strijd met artikel 2, wordt de vreemdeling vermoed gedurende ten minste zes maanden werkzaam te zijn voor die werkgever tegen het loon, bedoeld in het eerste lid, en voor de duur van het verrichten van de arbeid die in de desbetreffende bedrijfstak gebruikelijk is.
De vreemdeling kan tevens elke naast hogere werkgever aansprakelijk stellen voor de nakoming van het eerste lid.
Een vordering uit hoofde van het derde lid is slechts mogelijk indien een vordering op de naast lagere werkgever niet is geslaagd.
De kantonrechter is bevoegd kennis te nemen van vorderingen op grond van het eerste tot en met derde lid.