Стаття 27
чиннаПеребування · Дозвіл на проживання загального типу · § Відхилення заяви
Рішення, яким відхиляється заява про надання посвідки на тимчасове проживання, як зазначено у статті 14, або посвідки на постійне проживання, як зазначено у статті 20, вважається рішенням про повернення, за винятком випадків, коли стосовно іноземця вже було раніше винесено рішення про повернення і зобов'язання щодо повернення, що випливає з нього, не було виконано, та має в силу закону такі наслідки:
іноземець більше не має законного перебування, за винятком випадків, коли застосовується інша правова підстава для законного перебування;
іноземець повинен залишити Нідерланди за власною ініціативою протягом строку, встановленого статтею 62, у разі недотримання якого іноземець може бути видворений, і
службові особи, на яких покладено обов’язок зі здійснення нагляду за іноземцями, після закінчення строку, протягом якого іноземець має залишити Нідерланди за власною ініціативою, мають право входити в будь-яке місце, включаючи житло, без згоди мешканця з метою вислання іноземця.
Частина перша застосовується відповідним чином, якщо:
відповідно до статті 24 або відповідно до статті 4:5 Загального закону про адміністративне право (Algemene wet bestuursrecht) було прийнято рішення про залишення заяви без розгляду;
законне перебування припинилося в силу закону;
дозвіл на проживання було анульовано або термін його дії не було продовжено.
Наслідки, зазначені в першій частині, не настають, якщо іноземець подав заперечення або апеляційну скаргу і дію рішення було зупинено.
Рішення, зазначене в частині першій, може також містити заборону на в’їзд.
На відступ від положень абзацу першого вступної частини, рішення, яким відхиляється заява про надання посвідки на тимчасове проживання, як зазначено у статті 14, або посвідки на постійне проживання, як зазначено у статті 20, не вважається рішенням про повернення, якщо це не відповідає Директиві про повернення та принципу невисилки (non-refoulement).
De beschikking waarbij een aanvraag tot het verlenen van een verblijfsvergunning voor bepaalde tijd als bedoeld in artikel 14 of een verblijfsvergunning voor onbepaalde tijd als bedoeld in artikel 20 wordt afgewezen, geldt als terugkeerbesluit, tenzij reeds eerder een terugkeerbesluit tegen de vreemdeling is uitgevaardigd en aan de daaruit voortvloeiende terugkeerverplichting niet is voldaan, en heeft van rechtswege tot gevolg dat:
de vreemdeling niet langer rechtmatig verblijf heeft tenzij er een andere rechtsgrond voor rechtmatig verblijf van toepassing is;
de vreemdeling Nederland uit eigen beweging dient te verlaten binnen de in artikel 62 gestelde termijn, bij gebreke waarvan de vreemdeling kan worden uitgezet, en
de ambtenaren belast met het toezicht op vreemdelingen, na ommekomst van de termijn waarbinnen de vreemdeling Nederland uit eigen beweging dient te verlaten, bevoegd zijn elke plaats te betreden, daaronder begrepen een woning, zonder de toestemming van de bewoner, teneinde de vreemdeling uit te zetten.
Het eerste lid is van overeenkomstige toepassing indien:
ingevolge artikel 24 of ingevolge artikel 4:5 van de Algemene wet bestuursrecht is besloten dat de aanvraag niet in behandeling wordt genomen;
het rechtmatig verblijf van rechtswege is geëindigd;
een verblijfsvergunning is ingetrokken of de geldigheidsduur ervan niet is verlengd.
De gevolgen, bedoeld in het eerste lid, treden niet in indien de vreemdeling bezwaar of beroep heeft ingesteld en de werking van de beschikking is opgeschort.
De beschikking, bedoeld in het eerste lid, kan tevens een inreisverbod inhouden.
In afwijking van het eerste lid, aanhef, geldt de beschikking waarbij een aanvraag tot het verlenen van een verblijfsvergunning voor bepaalde tijd als bedoeld in artikel 14 of een verblijfsvergunning voor onbepaalde tijd als bedoeld in artikel 20 wordt afgewezen, niet als terugkeerbesluit, indien dat niet in overeenstemming is met de Terugkeerrichtlijn en het beginsel van non-refoulement.
Рішення Відділу адміністративної юрисдикції Державної ради (ABRvS) — найвищої інстанції в імміграційних справах, — у яких застосовується ця стаття. Анотації — неофіційний переклад.
Рішенням від 15 вересня 2022 року Державний секретар з питань юстиції та безпеки анулював надану іноземцю звичайну посвідку на тимчасове проживання. Рішенням від 27 травня 2023 року Державний секретар визнав необґрунтованим заперечення, подане іноземцем проти цього рішення.
Рішення на rechtspraak.nl