Стаття 15
чиннаВтрата нідерландського громадянства
Нідерландське громадянство для повнолітньої особи втрачається:
шляхом добровільного набуття іншого громадянства;
шляхом подання заяви про відмову;
якщо він також має іноземне громадянство і протягом свого повноліття протягом безперервного періоду у тринадцять років володіння обома громадянствами має своє основне місце проживання за межами Нідерландів, Аруби, Кюрасао та Сінт-Мартену, а також за межами територій, до яких застосовується Договір про Європейський Союз, окрім як у зв’язку з трудовими відносинами з Нідерландами, Арубою, Кюрасао чи Сінт-Мартеном або з міжнародним органом, у якому представлене Королівство, або як чоловік (дружина) (echtgenoot) чи як особа, яка не перебуває у шлюбі та проживає у стійких відносинах з особою, яка перебуває у таких трудових відносинах;
шляхом скасування Нашим Міністром рішення, яким було надано нідерландське громадянство, що може відбутися, якщо відповідна особа після завершення своєї натуралізації не зробила всього можливого, щоб втратити своє первісне громадянство;
шляхом скасування Нашим Міністром рішення, яким підтверджено набуття нідерландського громадянства, яке може бути здійснене, якщо іноземець, зазначений у пункті «e» частини першої статті 6, після набуття нідерландського громадянства не вжив усіх можливих заходів для втрати свого первісного громадянства.
Частина перша, вступна частина та пункт «а», не застосовуються до набувача.
яка народилася в країні цього іншого громадянства та на момент його набуття має там своє основне місце проживання;
яка до досягнення повноліття протягом безперервного періоду тривалістю щонайменше п’ять років мала своє основне місце проживання в країні цього іншого громадянства; або
який перебуває у шлюбі з особою, що має це інше громадянство.
Період, зазначений у пункті «c» першої частини, вважається таким, що не був перерваний, якщо зацікавлена особа протягом періоду менше одного року має своє основне місце проживання в Нідерландах, на Арубі, Кюрасао або Сінт-Мартені, або ж на територіях, до яких застосовується Договір про Європейський Союз.
Період, зазначений у пункті «c» першої частини, переривається видачею довідки про володіння нідерландським громадянством або проїзного документа, нідерландського посвідчення особи чи замінника нідерландського посвідчення особи у розумінні Закону про паспорти. З дня видачі починається перебіг нового тринадцятирічного періоду. Якщо нідерландське громадянство було відновлено на підставі пункту «p» абзацу першого статті 6, перебіг періоду починається з дня підтвердження опції.
Het Nederlanderschap gaat voor een meerderjarige verloren:
door het vrijwillig verkrijgen van een andere nationaliteit;
door het afleggen van een verklaring van afstand;
indien hij tevens een vreemde nationaliteit bezit en tijdens zijn meerderjarigheid gedurende een ononderbroken periode van dertien jaar in het bezit van beide nationaliteiten zijn hoofdverblijf heeft buiten Nederland, Aruba, Curaçao en Sint Maarten, en buiten de gebieden waarop het Verdrag betreffende de Europese Unie van toepassing is, anders dan in een dienstverband met Nederland, Aruba, Curaçao of Sint Maarten dan wel met een internationaal orgaan waarin het Koninkrijk is vertegenwoordigd, of als echtgenoot van of als ongehuwde in een duurzame relatie samenlevend met een persoon in een zodanig dienstverband;
door intrekking door Onze Minister van het besluit waarbij het Nederlanderschap is verleend, welke kan plaatsvinden, indien de betrokkene heeft nagelaten na de totstandkoming van zijn naturalisatie al het mogelijke te doen om zijn oorspronkelijke nationaliteit te verliezen;
door intrekking door Onze Minister van het besluit waarbij de verkrijging van het Nederlanderschap is bevestigd, welke kan plaatsvinden, indien de vreemdeling als bedoeld in artikel 6, eerste lid, onder e, heeft nagelaten na de verkrijging van het Nederlanderschap het mogelijke te doen om zijn oorspronkelijke nationaliteit te verliezen.
Het eerste lid, aanhef en onder a, is niet van toepassing op de verkrijger
die in het land van die andere nationaliteit is geboren en daar ten tijde van de verkrijging zijn hoofdverblijf heeft;
die voor het bereiken van de meerderjarige leeftijd gedurende een onafgebroken periode van tenminste vijf jaren in het land van die andere nationaliteit zijn hoofdverblijf heeft gehad; of
die gehuwd is met een persoon die die andere nationaliteit bezit.
De periode bedoeld in het eerste lid, onder c, wordt geacht niet te zijn onderbroken indien de betrokkene gedurende een periode korter dan één jaar zijn hoofdverblijf in Nederland, Aruba, Curaçao of Sint Maarten heeft, dan wel in de gebieden waarop het Verdrag betreffende de Europese Unie van toepassing is.
De periode, bedoeld in het eerste lid, onder c, wordt gestuit door de verstrekking van een verklaring omtrent het bezit van het Nederlanderschap dan wel van een reisdocument, Nederlandse identiteitskaart of vervangende Nederlandse identiteitskaart in de zin van de Paspoortwet. Vanaf de dag der verstrekking begint een nieuwe periode van dertien jaren te lopen. Indien het Nederlanderschap is herkregen op grond van artikel 6, eerste lid, aanhef en onder p, begint de periode te lopen op de dag dat de optie is bevestigd.
Рішення Відділу адміністративної юрисдикції Державної ради (ABRvS) — найвищої інстанції в імміграційних справах, — у яких застосовується ця стаття. Анотації — неофіційний переклад.
Рішенням від 24 липня 2019 року Міністр закордонних справ повідомив [апелянта] про залишення його заяви про видачу нідерландського паспорта без розгляду. [Апелянт] народився [дата народження] 1968 року в [місце] (Ірак) та набув іракське громадянство за народженням. У Базовій реєстрації осіб (далі: brp) зазначено, що [дата] 1995 року він уклав шлюб (voltrekking van het huwelijk) з [особою А], яка має іракське громадянство та народилася [дата народження] 1971 року в [місце]. [Апелянт] оселився в Нідерландах 11 червня 1997 року та 13 червня 2002 року набув нідерландське громадянство. [Дата] 2007 року [апелянт] у Йорданії уклав шлюб з [особою Б], яка має іракське громадянство та народилася [дата народження] 1973 року в [місце] (Ірак). 19 липня 2011 року [особа Б] набула канадське громадянство шляхом натуралізації. 3 березня 2011 року [апелянт] був знятий з реєстрації у муніципалітеті Амстердама у зв'язку з еміграцією до Канади. Згодом, 22 лютого 2016 року, [апелянт] також добровільно набув канадське громадянство шляхом натуралізації. 11 жовтня 2011 року [апелянту] востаннє було видано нідерландський паспорт. 14 червня 2019 року [апелянт] звернувся до нідерландського консульства в Торонто із заявою про видачу нідерландського паспорта.
Рішення на rechtspraak.nlРішенням від 15 лютого 2023 року Міністр закордонних справ відмовив у підтвердженні заяви про опцію (optieverklaring) [апелянта]. Рішенням від 6 липня 2023 року Міністр визнав необґрунтованим заперечення, подане [апелянтом] проти цього. [Апелянт] народився в Нідерландах. [Апелянт] проживав в Австралії з 1990 по 1996 рік та з 2008 року по теперішній час. 19 січня 2001 року він набув громадянство Австралії шляхом натуралізації. Внаслідок цього на той момент він втратив громадянство Нідерландів на підставі пункту «а» статті 15 Державного закону про громадянство Нідерландів (Rijkswet op het Nederlanderschap) в силу закону. Повторне набуття громадянства Нідерландів можливе лише у випадку, якщо разом із цією втратою було втрачено громадянство Союзу, і на той момент було обґрунтовано передбачуваним, що це призведе до непропорційних наслідків з точки зору права Союзу. Тому у цій справі Міністр оцінив, чи відповідає втрата громадянства Нідерландів [апелянтом] 19 січня 2001 року принципу пропорційності щодо її наслідків з точки зору права Союзу. Служба імміграції та натуралізації (Immigratie- en Naturalisatiedienst) на запит Міністра 6 лютого 2023 року надала висновок у межах оцінки пропорційності згідно з правом Союзу. У ньому IND доходить висновку, що втрата громадянства Союзу на контрольну дату не може вважатися непропорційною. На підставі цього висновку Міністр відмовив у підтвердженні заяви про опцію [апелянта]. [Апелянт] не погоджується з Міністром і стверджує, що втрата громадянства Нідерландів та громадянства Союзу є для нього непропорційною, у зв'язку з чим він мав би поновити своє нідерландське громадянство.
Рішення на rechtspraak.nlРішенням від 18 червня 2018 року Міністр закордонних справ відмовив у розгляді заяви [апелянта] про видачу нідерландського паспорта. [Апелянт] народився [дата народження] 1987 року в Суринамі, і востаннє йому було видано нідерландський паспорт 7 березня 2008 року. 24 травня 2018 року він подав заяву про видачу нового нідерландського паспорта до Посольства Нідерландів у Суринамі. Міністр відмовив у розгляді цієї заяви. У довідках Центрального бюро з цивільних справ Суринаму від 14 червня 2018 року та 12 серпня 2021 року зазначено, що [апелянт] відповідно до частини першої статті 5 Закону Суринаму про громадянство та право на проживання має суринамське громадянство з 22 січня 2005 року. З цього моменту, на думку Міністра, [апелянт] мав як нідерландське, так і суринамське громадянство.
Рішення на rechtspraak.nlРішенням від 14 лютого 2023 року Міністр закордонних справ відмовив у підтвердженні заяви, поданої [апелянтом] для набуття нідерландського громадянства. [Апелянт] народився [дата народження] 1989 року в [місце народження], Південно-Африканська Республіка. При народженні він, поряд із південноафриканським громадянством, набув також нідерландське громадянство, оскільки його мати на той момент мала нідерландське громадянство. Вона народилася в Південно-Африканській Республіці в сім'ї нідерландських батьків, які емігрували до Південно-Африканської Республіки у 1952 році. Батько [апелянта] мав південноафриканське громадянство. 1 січня 1995 року мати [апелянта] втратила нідерландське громадянство в силу закону на підставі пункту «c» частини першої статті 15 Державного закону про нідерландське громадянство (Rijkswet op het Nederlanderschap) у редакції, що діяла в період з 1 січня 1985 року по 1 квітня 2003 року (далі: RWN (старий)), оскільки з 1 січня 1985 року по 1 січня 1995 року вона мала безперервне основне місце проживання в Південно-Африканській Республіці. Вона мала, поряд із нідерландським громадянством, також південноафриканське громадянство.
Рішення на rechtspraak.nlРішенням від 23 листопада 2020 року Міністр закордонних справ залишив без розгляду заяву [апелянтки] про видачу нідерландського паспорта. [Апелянтка] народилася [дата народження] 1998 року в Сполучених Штатах. При народженні вона набула нідерландське та канадське громадянство через свого батька та американське громадянство через свою матір. Її батько на підставі пункту «c» частини першої статті 15 Державного закону про нідерландське громадянство (далі: RWN) втратив нідерландське громадянство в силу закону 1 квітня 2013 року. Як наслідок, на думку Міністра, [апелянтка] як неповнолітня особа також втратила нідерландське громадянство на підставі пункту «d» частини першої статті 16 RWN. 20 грудня 2019 року [апелянтка] подала заяву про видачу нідерландського паспорта до Посольства Нідерландів у Вашингтоні, округ Колумбія. [Апелянтка] стверджує, що суд неправильно витлумачив текст закону, а саме пункту «e» частини другої статті 16 RWN.
Рішення на rechtspraak.nl