Стаття 44a
чиннаВідповідальність · Відповідальність
Якщо відповідно до статей 3.133, 3.135 або 3.136 Закону про прибутковий податок 2001 року страхові внески на право отримання періодичних виплат враховуються як від’ємні витрати на забезпечення доходу, страховик за таким правом несе відповідальність у межах його ринкової вартості за податок, що підлягає сплаті у зв’язку з цим страхувальником або особою, яка має право на виплати, а також за відсотки за перерахунок (revisierente), що підлягають сплаті у зв’язку з цим відповідно до статті 30i Загального закону про державні податки.
Сума податку, що підлягає сплаті, встановлюється у розмірі пропорційної частки податку, який підлягає сплаті у більшому розмірі у зв'язку з усіма внесками, врахованими протягом року як від'ємні витрати на забезпечення доходу відповідно до статей 3.133, 3.135 або 3.136 Закону про податок на доходи 2001 року, а також доходом, отриманим від цих внесків, як це передбачено статтею 3.137 Закону про податок на доходи 2001 року.
Стаття 2.16, частина третя, Закону про податок на доходи 2001 року застосовується відповідним чином.
Якнайшвидше після виникнення відповідальності згідно з першим абзацом, страховику в письмовій формі повідомляється сума, за якою він несе відповідальність.
Міністерським розпорядженням може бути встановлено, що особа, яка несе відповідальність на підставі першого абзацу, не несе відповідальності, якщо зобов’язання за договором довічної ренти (lijfrenteverplichting) у ситуації, зазначеній у статті 3.133, частина друга, пункт h Закону про прибутковий податок 2001 року, переходить, або, за оцінкою на кінець календарного року, перейшло у будь-якому попередньому календарному році до пенсійного фонду або суб’єкта господарювання, що здійснює страхову діяльність, які зареєстровані не в одній із держав-членів Європейського Союзу, іншій державі, що є стороною Угоди про Європейський економічний простір, або Швейцарії, і цей пенсійний фонд або суб’єкт господарювання приймає на себе відповідальність за податок, що підлягає сплаті у зв’язку з цим страхувальником або особою, яка має право на виплати, а також за належні у зв’язку з цим відсотки за перерахунок (revisierente). Перше речення застосовується відповідним чином, якщо страхувальник або особа, яка має право на виплати, надала достатнє забезпечення у зв’язку з цим.
Якщо стосовно рахунку ануїтету або права на інвестиційний ануїтет, як це передбачено статтею 3.126a Закону про податок на дохід 2001 року, враховуються від’ємні витрати на забезпечення доходу, ця стаття застосовується відповідним чином до банку або інвестиційної компанії, в якій відкрито рахунок ануїтету, або, відповідно, до управителя права на інвестиційний ануїтет.
Ця стаття не застосовується до податку та ревізійних відсотків щодо від’ємних витрат на забезпечення доходу, які були враховані у зв’язку з викупом, як це передбачено статтею 3.133, частина друга, пункт d, Закону про прибутковий податок 2001 року, оскільки такий викуп призвів до виплат викупних сум, щодо яких із застосуванням статті 34, частина друга, Закону про податок на заробітну плату 1964 року підлягає сплаті збір за ставкою 52%.
Indien ingevolge de artikelen 3.133, 3.135 of 3.136 van de Wet inkomstenbelasting 2001, premies voor een aanspraak op periodieke uitkeringen als negatieve uitgaven voor inkomensvoorzieningen in aanmerking worden genomen, is de verzekeraar van die aanspraak tot ten hoogste de waarde in het economische verkeer daarvan aansprakelijk voor de belasting die ter zake door de verzekeringnemer of de gerechtigde is verschuldigd, alsmede voor de revisierente die ingevolge artikel 30i van de Algemene wet inzake rijksbelastingen in verband daarmee is verschuldigd.
Het bedrag van de verschuldigde belasting wordt gesteld op het evenredig gedeelte van de belasting die meer is verschuldigd ter zake van alle in het jaar ingevolge de artikelen 3.133, 3.135 of 3.136 van de Wet inkomstenbelasting 2001, als negatieve uitgaven voor inkomensvoorzieningen in aanmerking genomen premies alsmede het over die premies behaalde rendement, bedoeld in artikel 3 137 van de Wet inkomstenbelasting 2001.
Artikel 2.16, derde lid, van de Wet inkomstenbelasting 2001 is van overeenkomstige toepassing.
Zo spoedig mogelijk nadat de aansprakelijkheid ingevolge het eerste lid is ontstaan, wordt aan de verzekeraar schriftelijk mededeling gedaan van het bedrag waarvoor deze aansprakelijk is.
Bij ministeriële regeling kan worden bepaald dat degene die op grond van het eerste lid aansprakelijk is, niet aansprakelijk is indien de lijfrenteverplichting in de in artikel 3.133, tweede lid, onderdeel h, van de Wet inkomstenbelasting 2001 bedoelde situatie overgaat, of beoordeeld aan het einde van het kalenderjaar in enig voorafgaand kalenderjaar is overgegaan, op een niet in een van de lidstaten van de Europese Unie, een andere staat die partij is bij de Overeenkomst betreffende de Europese Economische Ruimte of Zwitserland gevestigd pensioenfonds of lichaam dat het verzekeringsbedrijf uitoefent en dit pensioenfonds of lichaam aansprakelijkheid aanvaardt voor de belasting die terzake door de verzekeringnemer of de gerechtigde is verschuldigd, alsmede voor de in verband daarmee verschuldigde revisierente. De eerste volzin is van overeenkomstige toepassing indien de verzekeringnemer of de gerechtigde terzake voldoende zekerheid heeft gesteld.
Indien met betrekking tot een lijfrenterekening of lijfrentebeleggingsrecht als bedoeld in artikel 3.126a van de Wet inkomstenbelasting 2001 negatieve uitgaven voor inkomensvoorziening in aanmerking worden genomen, is dit artikel van overeenkomstige toepassing met betrekking tot de bank of beleggingsonderneming waarbij de lijfrenterekening wordt aangehouden, onderscheidenlijk de beheerder van het lijfrentebeleggingsrecht.
Dit artikel is niet van toepassing op de belasting en revisierente ter zake van negatieve uitgaven voor inkomensvoorzieningen die in aanmerking zijn genomen in verband met een afkoop als bedoeld in artikel 3.133, tweede lid, onderdeel d, van de Wet inkomstenbelasting 2001, voor zover de afkoop heeft geleid tot afkoopsommen ter zake waarvan met toepassing van artikel 34, tweede lid, van de Wet op de loonbelasting 1964 een heffing is verschuldigd naar een tarief van 52%.