Стаття 36
чиннаВідповідальність · Відповідальність
Солідарно відповідальними за податок на заробітну плату, податок на додану вартість, акцизний збір, податки на споживання безалкогольних напоїв, жувального та нюхального тютюну, податки, зазначені у статті 1 Закону про податки на екологічній основі, та податок на азартні ігри, що підлягають сплаті юридичною особою у розумінні Загального закону про державні податки, яка володіє повною правоздатністю, оскільки вона підлягає оподаткуванню податком на прибуток підприємств, є: кожен із керівників відповідно до положень наступних частин.
Орган, зазначений у першому абзаці, зобов'язаний невідкладно після того, як стало відомо про його нездатність сплатити податок на заробітну плату, податок на додану вартість, акцизний збір, податок на споживання безалкогольних напоїв, податок на споживання жувального або нюхального тютюну, один із податків, зазначених у статті 1 Закону про екологічні податки, або податок на азартні ігри, письмово повідомити про це отримувача податків та, якщо отримувач податків цього вимагає, надати додаткову інформацію та подати документи. Кожен керівник має повноваження виконати цей обов'язок від імені органу. Загальним розпорядженням управління або на підставі такого розпорядження встановлюються додаткові правила щодо змісту повідомлення, характеру та змісту інформації, що підлягає наданню, та документів, що підлягають поданню, а також строки, протягом яких має бути здійснено повідомлення, надання інформації та подання документів.
Якщо орган належним чином виконав свій обов’язок, зазначений у другому пункті, керівник несе відповідальність, якщо є вірогідним, що несплата податкового боргу є наслідком очевидно неналежного управління, допущеного з його вини протягом трьох років, що передують моменту повідомлення.
Якщо юридична особа не виконала або неналежним чином виконала свій обов’язок, зазначений у другому абзаці, керівник несе відповідальність на підставі положень, визначених у третьому абзаці, з тим застереженням, що презюмується, що несплата сталася з його вини, а трирічний строк вважається таким, що розпочинається з моменту, коли юридична особа допустила прострочення. До спростування цієї презумпції допускається лише той керівник, який доведе, що невиконання юридичною особою свого обов’язку, зазначеного у другому абзаці, сталося не з його вини.
Для цілей застосування цієї статті під поняттям «керівник» (bestuurder) також розуміється:
колишній керівник, під час управління якого виникла податкова заборгованість;
особа, стосовно якої є вірогідним, що вона визначала або спільно визначала політику юридичної особи, наче вона була її керівником, за винятком призначеного судом керуючого (bewindvoerder);
якщо керівником юридичної особи є юридична особа в розумінні Загального закону про державні податки: кожен із керівників останньої юридичної особи.
Друге речення четвертої частини не застосовується до колишнього члена правління.
Для цілей застосування цієї статті під податком виключно розуміється податок, який юридична особа зобов’язана сплатити як податковий агент або як суб’єкт підприємницької діяльності.
Якщо керівник юридичної особи несе відповідальність згідно з цією статтею і не спроможний сплатити свій борг у зв'язку з цим, то правочини, вчинені таким керівником без юридичного обов'язку, внаслідок яких можливість задоволення вимог за рахунок його майна зменшилася, є оспорюваними, і отримувач може посилатися на цю підставу для оспорювання, якщо є вірогідним, що ці правочини були вчинені повністю або майже повністю з такою метою. Стаття 45, частини 4 та 5, Книги 3 Цивільного кодексу застосовуються відповідним чином.
Hoofdelijk aansprakelijk is voor de loonbelasting, de omzetbelasting, de accijns, de verbruiksbelastingen van alcoholvrije dranken en van pruimtabak en snuiftabak, de in artikel 1 van de Wet belastingen op milieugrondslag genoemde belastingen en de kansspelbelasting verschuldigd door een rechtspersoonlijkheid bezittend lichaam in de zin van de Algemene wet inzake rijksbelastingen dat volledig rechtsbevoegd is, voor zover het aan de heffing van vennootschapsbelasting is onderworpen: ieder van de bestuurders overeenkomstig het bepaalde in de volgende leden.
Het lichaam als bedoeld in het eerste lid is verplicht om onverwijld nadat gebleken is dat het niet tot betaling van loonbelasting, omzetbelasting, accijns, verbruiksbelasting van alcoholvrije dranken, verbruiksbelasting van pruimtabak of snuiftabak, een van de in artikel 1 van de Wet belastingen op milieugrondslag genoemde belastingen of de kansspelbelasting in staat is, daarvan schriftelijk mededeling te doen aan de ontvanger en, indien de ontvanger dit verlangt, nadere inlichtingen te verstrekken en stukken over te leggen. Elke bestuurder is bevoegd om namens het lichaam aan deze verplichting te voldoen. Bij of krachtens algemene maatregel van bestuur worden nadere regels gesteld met betrekking tot de inhoud van de mededeling, de aard en de inhoud van de te verstrekken inlichtingen en de over te leggen stukken, alsmede de termijnen waarbinnen het doen van de mededeling, het verstrekken van de inlichtingen en het overleggen van de stukken dienen te geschieden.
Indien het lichaam op juiste wijze aan zijn in het tweede lid bedoelde verplichting heeft voldaan, is een bestuurder aansprakelijk indien aannemelijk is, dat het niet betalen van de belastingschuld het gevolg is van aan hem te wijten kennelijk onbehoorlijk bestuur in de periode van drie jaren, voorafgaande aan het tijdstip van de mededeling.
Indien het lichaam niet of niet op juiste wijze aan zijn in het tweede lid bedoelde verplichting heeft voldaan, is een bestuurder op de voet van het bepaalde in het derde lid aansprakelijk, met dien verstande dat wordt vermoed dat de niet betaling aan hem is te wijten en dat de periode van drie jaren wordt geacht in te gaan op het tijdstip waarop het lichaam in gebreke is. Tot de weerlegging van het vermoeden wordt slechts toegelaten de bestuurder die aannemelijk maakt dat het niet aan hem is te wijten dat het lichaam niet aan zijn in het tweede lid bedoelde verplichting heeft voldaan.
Voor de toepassing van dit artikel wordt onder bestuurder mede verstaan:
de gewezen bestuurder tijdens wiens bestuur de belastingschuld is ontstaan;
degene ten aanzien van wie aannemelijk is dat hij het beleid van het lichaam heeft bepaald of mede heeft bepaald als ware hij bestuurder, met uitzondering van de door de rechter benoemde bewindvoerder;
indien een bestuurder van een lichaam een lichaam is in de zin van de Algemene wet inzake rijksbelastingen: ieder van de bestuurders van het laatstbedoelde lichaam.
De tweede volzin van het vierde lid is niet van toepassing op de gewezen bestuurder.
Voor de toepassing van dit artikel wordt onder belasting uitsluitend verstaan de belasting die het lichaam als inhoudingsplichtige of als ondernemer is verschuldigd.
Indien de bestuurder van het lichaam ingevolge dit artikel aansprakelijk is en niet in staat is tot betaling van zijn schuld terzake, zijn de door die bestuurder onverplicht verrichte rechtshandelingen waardoor de mogelijkheid tot verhaal op hem is verminderd, vernietigbaar en kan de ontvanger deze vernietigingsgrond inroepen, indien aannemelijk is dat deze rechtshandelingen geheel of nagenoeg geheel met dat oogmerk zijn verricht. Artikel 45, leden 4 en 5, van Boek 3 van het Burgerlijk Wetboek is van overeenkomstige toepassing.
Рішення Верховного суду Нідерландів (Hoge Raad), у яких застосовується ця стаття. Анотації — неофіційний переклад.
Стаття 36 Закону про стягнення податків 1990 року (Invorderingswet 1990). Рішення після преюдиційного запиту Суду Європейського Союзу (C-613/23, ECLI:EU:C:2024:961). Дискреційні повноваження отримувача (ontvanger)? Порядок повідомлення.
Рішення на rechtspraak.nlСтаття 36 Закону про стягнення податків 1990 року (Invorderingswet 1990); відповідальність керівників; доказова позиція керівника; принцип пропорційності; преюдиціальні питання
Рішення на rechtspraak.nlСтягнення; ст. 36 Закону про стягнення податків 1990 року (IW 1990), ст. 2:248 Цивільного кодексу (BW), ст. 36.1 Керівництва щодо Закону про стягнення податків 2008 року (Leidraad IW 2008); притягнення до відповідальності отримувачем після укладення мирової угоди з куратором (curator).
Рішення на rechtspraak.nlВідповідальність керівників. Ст. 36 Закону про стягнення 1990 року; докази очевидно неналежного управління.
Рішення на rechtspraak.nlВідповідальність керівників. Ст. 36 Закону про стягнення 1990 року; докази очевидно неналежного управління.
Рішення на rechtspraak.nl