Стаття 221
чиннаЗОБОВ'ЯЗАННЯ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ТА ПЕВНИХ ОСІБ, ЯКІ НЕ Є ПЛАТНИКАМИ ПОДАТКІВ
1. Держави-члени можуть покласти на платника податків обов'язок виставляти рахунок-фактуру щодо постачання товарів або надання послуг, інших, ніж ті, що зазначені у статті 220, які він здійснив на їхній території.
Держави-члени можуть встановлювати менш обтяжливі зобов’язання щодо рахунків-фактур, зазначених у першому абзаці, ніж ті, що передбачені статтями 226, 230, 233, 244 та 246.
2. Держави-члени можуть звільнити платника податку від обов’язку виставлення рахунків-фактур, встановленого статтею 220, щодо постачання товарів або надання послуг, здійснених на їхній території, які звільнені від оподаткування відповідно до статей 110 та 111, статті 125, пункту 1, статті 127, статті 128, пункту 1, статей 132, 135, 136, 371, 375, 376 та 377, статті 378, пункту 2, статті 379, пункту 2, а також статей з 380 по 390 включно, незалежно від того, чи передбачає це право на відрахування вхідного податку.
1. De lidstaten kunnen de belastingplichtige de verplichting opleggen een factuur uit te reiken voor andere dan de in artikel 220 bedoelde goederenleveringen of diensten die hij op hun grondgebied heeft verricht.
De lidstaten kunnen voor de in de eerste alinea bedoelde facturen minder verplichtingen opleggen dan die welke in de artikelen 226, 230, 233, 244 en 246 zijn opgenomen.
2. De lidstaten kunnen de belastingplichtige van de in artikel 220 vastgestelde factureringsplicht ontheffen voor de op hun grondgebied verrichte goederenleveringen of diensten die, al dan niet met recht op aftrek van voorbelasting, overeenkomstig de artikelen 110 en 111, artikel 125, lid 1, artikel 127, artikel 128, lid 1, de artikelen 132, 135, 136, 371, 375, 376 en 377, artikel 378, lid 2, artikel 379, lid 2, en de artikelen 380 tot en met 390 vrijgesteld zijn.