Стаття 2
чиннаМер може накласти заборону на перебування у житловому приміщенні (huisverbod) на особу, якщо з фактів або обставин випливає, що її присутність у житлі становить серйозну та безпосередню небезпеку для безпеки однієї або кількох осіб, які проживають з нею у житлі або перебувають у ньому на іншій основі, ніж епізодична, або якщо на підставі фактів чи обставин існує серйозна підозра щодо такої небезпеки. Заборона діє протягом десятиденного періоду, за винятком випадків продовження відповідно до статті 9. Загальним заходом державного управління або на його підставі встановлюються додаткові правила щодо характеру фактів та обставин, які можуть стати підставою для накладення заборони на перебування у житловому приміщенні.
Заборона на перебування в житловому приміщенні може бути накладена лише на повнолітню особу.
Якщо бургомістр має намір накласти заборону на перебування в житловому приміщенні (huisverbod) у зв'язку з жорстоким поводженням з дітьми або серйозною підозрою щодо цього, він звертається до організації «Безпека вдома» (Veilig Thuis-organisatie), зазначеної у статті 4.1.1 Закону про соціальну підтримку 2015 року, з метою проведення консультацій щодо наміру накласти заборону на перебування в житловому приміщенні.
Тимчасова заборона на відвідування помешкання (huisverbod) містить у будь-якому разі:
опис місця та тривалості, протягом якої воно діє;
факти та обставини, що стали підставою для накладення заборони на перебування в житловому приміщенні (huisverbod), та
прізвища та імена осіб, щодо яких діє заборона на встановлення контакту.
Нормативно-правовим актом міністерства можуть бути встановлені додаткові правила щодо заборони на перебування в житловому приміщенні (huisverbod).
Особа, щодо якої винесено припис про заборону перебування в житловому приміщенні (uithuisgeplaatste), зазначає, де або в який спосіб вона є досяжною. Якщо особа, щодо якої винесено припис про заборону перебування в житловому приміщенні, не може повідомити про це негайно, вона повідомляє про це бургомістра протягом 24 годин після накладення заборони на перебування в житловому приміщенні (huisverbod).
Якщо ситуація є настільки невідкладною, що заборона на перебування в житлі (huisverbod) не може бути заздалегідь викладена у письмовій формі, про заборону на перебування в житлі може бути оголошено усно. Бургомістр усе одно забезпечує невідкладне викладення у письмовій формі та оприлюднення. Якщо місце перебування особи, щодо якої застосовано заборону на перебування в житлі, невідоме, оприлюднення може здійснюватися шляхом передачі заборони на перебування в житлі на зберігання до секретаріату муніципалітету.
Бургомістр негайно повідомляє зміст заборони на перебування в житловому приміщенні та наслідки її недотримання для особи, якій заборонено перебування в житловому приміщенні, особі, з якою така особа веде спільне господарство. Бургомістр також повідомляє зміст заборони на перебування в житловому приміщенні організації «Veilig Thuis», як це передбачено статтею 4.1.1 Закону про соціальну підтримку 2015 року.
Бургомістр може у будь-якому разі скасувати заборону на перебування в житлі, якщо особа, яку було виселено з житла, прийняла пропозицію щодо надання допомоги, і це було підтверджено органом з питань консультування або надання допомоги, призначеним відповідно до восьмого пункту, і таке прийняття також передбачає, що особа, яку було виселено з житла, не перешкоджатиме наданню допомоги одній або декільком особам, які проживають з нею в житловому приміщенні або перебувають у ньому на іншій ніж випадкова основі, та співпрацюватиме, якщо про це попросить орган з питань консультування або надання допомоги.
De burgemeester kan een huisverbod opleggen aan een persoon indien uit feiten of omstandigheden blijkt dat diens aanwezigheid in de woning ernstig en onmiddellijk gevaar oplevert voor de veiligheid van één of meer personen die met hem in de woning wonen of daarin anders dan incidenteel verblijven of indien op grond van feiten of omstandigheden een ernstig vermoeden van dit gevaar bestaat. Het verbod geldt voor een periode van tien dagen, behoudens verlenging overeenkomstig artikel 9. Bij of krachtens algemene maatregel van bestuur worden nadere regels gesteld over de aard van de feiten en omstandigheden die aanleiding kunnen geven om een huisverbod op te leggen.
Een huisverbod kan slechts worden opgelegd aan een meerderjarig persoon.
Indien de burgemeester voornemens is het huisverbod op te leggen wegens kindermishandeling of een ernstig vermoeden daarvan, neemt hij contact op met de Veilig Thuis-organisatie, bedoeld in artikel 4.1.1 van de Wet maatschappelijke ondersteuning 2015 teneinde te overleggen over het voornemen om een huisverbod op te leggen.
Het huisverbod bevat in ieder geval:
een omschrijving van de plaats en de duur waarvoor het geldt;
de feiten en omstandigheden die aanleiding hebben gegeven tot het opleggen van het huisverbod, en
de namen van de personen ten aanzien van wie het verbod om contact op te nemen geldt.
Bij ministeriële regeling kunnen nadere regels worden gegeven met betrekking tot het huisverbod.
De uithuisgeplaatste geeft aan waar of op welke wijze hij bereikbaar is. Indien de uithuisgeplaatste dit niet terstond kan doorgeven, geeft hij dit binnen 24 uur nadat het huisverbod is opgelegd door aan de burgemeester.
Indien de situatie dermate spoedeisend is dat het huisverbod niet tevoren op schrift kan worden gesteld, kan het huisverbod mondeling worden aangezegd. De burgemeester draagt alsnog zorg voor spoedige opschriftstelling en bekendmaking. Indien de verblijfplaats van de uithuisgeplaatste niet bekend is, kan bekendmaking plaatsvinden door nederlegging van het huisverbod bij de gemeentesecretarie.
De burgemeester deelt onverwijld de inhoud van het huisverbod en de gevolgen van niet-naleving daarvan voor de uithuisgeplaatste mede aan degene met wie de uithuisgeplaatste een huishouden deelt. De burgemeester deelt de inhoud van het huisverbod ook mede aan de Veilig Thuis-organisatie, bedoeld in artikel 4.1.1 van de Wet maatschappelijke ondersteuning 2015.
De burgemeester kan het huisverbod in ieder geval intrekken indien de uithuisgeplaatste een aanbod tot hulpverlening heeft aanvaard en dit door de instantie voor advies of hulpverlening, aangewezen ingevolge het achtste lid, is bevestigd, en deze aanvaarding tevens inhoudt dat de uithuisgeplaatste hulpverlening aan één of meer personen die met de uithuisgeplaatste in de woning wonen of daarin anders dan incidenteel verblijven niet zal belemmeren en zal meewerken indien dit van hem wordt gevraagd door de instantie voor advies of hulpverlening.