Стаття 22bis
чиннаОсобливі положення · Права на звернення стягнення
У цій статті під «bodemzaak» (майном, що знаходиться на території платника податків) розуміється: майно, зазначене у статті 22, частині третій, яке знаходиться на території платника податків.
Заставодержателі або інші треті особи, які повністю або частково мають право на майно, що знаходиться на території (bodemzaak), зобов’язані повідомити отримувача (ontvanger) про намір здійснити свої права щодо цього майна, або про намір вчинити чи дозволити вчинення будь-якої іншої дії, внаслідок якої це майно більше не кваліфікуватиметься як майно, що знаходиться на території (bodemzaak).
Платник податків зобов’язаний повідомити отримувача про намір вчинити або дозволити вчинити будь-яку дію, або надати сприяння у вчиненні такої дії, внаслідок якої майно більше не кваліфікується як майно, що підлягає стягненню (bodemzaak).
Дії, що вчиняються у межах звичайної діяльності підприємства або професії платника податків, не потребують повідомлення.
Міністерським розпорядженням можуть бути встановлені правила щодо способу, у який має бути здійснено повідомлення, зазначене у другому або третьому пункті.
Протягом чотирьох тижнів після повідомлення, зазначеного у другому абзаці, заставодержатель або інша третя особа, яка здійснила таке повідомлення, не має права здійснювати свої права щодо майна, яке знаходиться на території платника податків (bodemzaak), а також вчиняти або дозволяти вчинення будь-яких інших дій, внаслідок яких отримувач (податковий орган) обмежується у своєму праві стосовно такого майна. Протягом чотирьох тижнів після повідомлення, зазначеного у третьому абзаці, платник податків не має права відчужувати майно, яке знаходиться на території платника податків (bodemzaak), вчиняти або дозволяти вчинення будь-яких інших дій, внаслідок яких отримувач (податковий орган) обмежується у своєму праві стосовно такого майна, а також надавати своє сприяння у вчиненні таких дій.
Якщо отримувач після повідомлення, зазначеного у другому пункті, вирішує не накладати арешт на майно, що знаходиться на земельній ділянці (bodemzaak), він якнайшвидше повідомляє про це заставодержателя або іншу третю особу, зазначену в цьому пункті. Протягом чотирьох тижнів після дати повідомлення власники прав застави або інші треті особи, зазначені у другому пункті, яким адресовано це повідомлення, мають право здійснювати свої права щодо цього майна, що знаходиться на земельній ділянці (bodemzaak), або вчиняти чи дозволяти вчинення будь-яких дій, внаслідок яких це майно більше не кваліфікується як майно, що знаходиться на земельній ділянці (bodemzaak). Після спливу чотирьох тижнів з дати повідомлення ця стаття застосовується в повному обсязі до дій, вчинених заставодержателем або третьою особою, зазначеною у другому пункті. Попереднє речення застосовується відповідним чином, якщо отримувач не надсилає повідомлення, при цьому строк у чотири тижні починається після закінчення строку, зазначеного у шостому пункті.
Сьома частина застосовується відповідним чином до платника податків, зазначеного у третій частині.
Заставодержатель або інша третя особа, зазначена у другому абзаці, яка не виконала обов’язок щодо здійснення повідомлення, передбаченого в цьому абзаці, або яка діє всупереч шостому абзацу, зобов’язана на вимогу отримувача надати підтверджену документально заяву щодо вартості реалізації майна, що знаходиться на території (bodemzaak). Невиконання платником податків обов’язку щодо здійснення повідомлення, передбаченого у третьому абзаці, а також дії всупереч шостому абзацу, другому реченню, розглядаються як невиконання обов’язку або дії з боку заставодержателя чи іншої третьої особи, зазначеної у другому абзаці, якщо тільки цей заставодержатель або ця інша третя особа не доведе, що ні саме майно, ні дохід від нього прямо чи опосередковано не принесли йому жодної вигоди, повністю або частково.
Заява, зазначена у дев’ятому пункті, має бути подана протягом чотирнадцяти днів після дати листа отримувача, у якому міститься запит про надання такої заяви.
Отримувач встановлює ліквідаційну вартість майна, що підлягає стягненню, шляхом винесення ухвали, яка може бути оскаржена.
Заставодержатель або інша третя особа, зазначена у другому пункті, зобов’язані сплатити суму, що складається з вартості реалізації майна, яке є предметом застави (bodemzaak), у розмірі, що не перевищує суму податкових зобов’язань з державних податків, зазначених у статті 22, пункті третьому, незалежно від того, чи включені вони до податкового повідомлення-рішення про донарахування, за умови, що ці податкові зобов’язання виникли у період, що передує моменту, коли майно перестає кваліфікуватися як майно, що є предметом застави (bodemzaak). Отримувач податків встановлює розмір зобов’язання щодо здійснення платежу в розпорядженні, зазначеному в одинадцятому пункті.
Для платіжного зобов'язання, що випливає з ухвали, зазначеної у дванадцятому пункті, встановлюється строк платежу тривалістю чотирнадцять днів після дати ухвали.
Якщо заставодержатель або інша третя особа, зазначена у другому пункті, не сплачує суму, зазначену у дванадцятому пункті, у встановлений строк, отримувач стягує цю суму так, ніби ця сума є державним податком.
Платежі, здійснені на виконання тринадцятого пункту заставодержателем або іншою третьою особою, зазначеною у другому пункті, зараховуються в рахунок податкових зобов'язань, зазначених у дванадцятому пункті, платника податків, чиїх активів, що знаходяться на території підприємства (bodemzaak), це стосувалося, за винятком відсотків, витрат та штрафів, які підлягають сплаті заставодержателем або іншою третьою особою, зазначеною у другому пункті.
Повноваження одержувача на підставі дев’ятого, одинадцятого, дванадцятого та чотирнадцятого абзаців припиняються через один рік після моменту, коли майно перестає кваліфікуватися як основне майно (bodemzaak), якщо тільки одержувач протягом цього року не витребував у заставодержателя або іншої третьої особи, зазначеної у другому абзаці, підтверджену документами заяву щодо вартості реалізації цього майна.
До заперечення, апеляції, апеляції у вищій інстанції та касаційної скарги щодо ухвали, зазначеної в одинадцятому пункті, відповідним чином застосовується глава V Загального закону про державні податки.
Заставодержатель або інша третя особа, зазначена у другому пункті, яка на підставі десятого пункту своєчасно зробила заяву та своєчасно здійснила платіж згідно з тринадцятим пунктом, має право регресної вимоги до платника податків, зазначеного у першому пункті, на суму, сплачену нею стягувачу. При здійсненні цієї регресної вимоги суброгація у привілей, передбачений статтею 21, перший пункт, не застосовується.
Ця стаття не застосовується, якщо вартість предметів, що знаходяться на земельній ділянці (bodemzaken), на момент укладення договору між платником податків та заставодержателем або третіми особами, зазначеними у другому абзаці, залишається нижчою за поріг, що встановлюється міністерським розпорядженням.
Ця стаття застосовується відповідним чином під час періоду охолодження (afkoelingsperiode).
In dit artikel wordt verstaan onder bodemzaak: een zaak als bedoeld in artikel 22, derde lid, die zich op de bodem van de belastingschuldige bevindt.
Houders van pandrechten of overige derden die geheel of gedeeltelijk recht hebben op een bodemzaak, zijn gehouden de ontvanger mededeling te doen van het voornemen hun rechten met betrekking tot deze bodemzaak uit te oefenen, dan wel van het voornemen enigerlei andere handeling te verrichten of te laten verrichten waardoor die zaak niet meer kwalificeert als bodemzaak.
De belastingschuldige is gehouden de ontvanger mededeling te doen van het voornemen enigerlei handeling te verrichten of te laten verrichten, dan wel medewerking aan een dergelijke handeling te verlenen, waardoor de zaak niet meer kwalificeert als bodemzaak.
Handelingen die worden verricht in de normale uitoefening van het bedrijf of beroep van de belastingschuldige behoeven niet te worden gemeld.
Bij ministeriële regeling kunnen regels worden gesteld over de wijze waarop de mededeling, bedoeld in het tweede of derde lid, moet worden gedaan.
Gedurende vier weken na de mededeling, bedoeld in het tweede lid, mag de pandhouder of overige derde die de mededeling heeft gedaan, zijn rechten op de bodemzaak niet uitoefenen alsmede geen andere handeling verrichten of laten verrichten waardoor de ontvanger beperkt wordt in zijn recht met betrekking tot de bodemzaak. Gedurende vier weken na de mededeling, bedoeld in het derde lid, mag de belastingschuldige de bodemzaak niet vervreemden, niet enigerlei andere handeling verrichten of laten verrichten waardoor de ontvanger beperkt wordt in zijn recht met betrekking tot de bodemzaak, en niet zijn medewerking aan een dergelijke handeling verlenen.
Indien de ontvanger na een mededeling als bedoeld in het tweede lid besluit geen beslag te leggen op de bodemzaak, doet hij de pandhouder of de overige derde, bedoeld in dat lid, daarvan zo spoedig mogelijk kennisgeving. Gedurende vier weken na de dagtekening van de kennisgeving zijn de houders van pandrechten of de overige derden, bedoeld in het tweede lid, tot wie die kennisgeving is gericht, bevoegd hun rechten met betrekking tot die bodemzaak uit te oefenen, dan wel enigerlei handeling te verrichten dan wel te laten verrichten waardoor de zaak niet meer als bodemzaak kwalificeert. Na verloop van vier weken na de dagtekening van de kennisgeving is op handelingen die door de pandhouder of de derde, bedoeld in het tweede lid, worden verricht dit artikel onverkort van toepassing. De vorige volzin is van overeenkomstige toepassing indien de ontvanger geen kennisgeving doet, waarbij de termijn van vier weken aanvangt na afloop van de in het zesde lid genoemde termijn.
Het zevende lid is van overeenkomstige toepassing op de belastingschuldige, bedoeld in het derde lid.
De pandhouder of de overige derde, bedoeld in het tweede lid, die in gebreke is gebleven om de mededeling, bedoeld in dat lid, te doen, dan wel die handelt in strijd met het zesde lid, is op vordering van de ontvanger verplicht een met bescheiden gestaafde verklaring te doen omtrent de executiewaarde van de bodemzaak. Het door de belastingschuldige in gebreke blijven om de mededeling, bedoeld in het derde lid, te doen, en het handelen in strijd met het zesde lid, tweede volzin, worden aangemerkt als een in gebreke blijven van, onderscheidenlijk het handelen door, de pandhouder of de overige derde, bedoeld in het tweede lid, tenzij die pandhouder of die overige derde bewijst dat noch de zaak noch de opbrengst daarvan hem direct of indirect geheel of gedeeltelijk ten goede is gekomen.
De verklaring, bedoeld in het negende lid, moet geschieden binnen veertien dagen na de dagtekening van de brief van de ontvanger waarin om verklaring wordt verzocht.
De ontvanger stelt de executiewaarde van de bodemzaak vast bij voor bezwaar vatbare beschikking.
De pandhouder of de overige derde, bedoeld in het tweede lid, is verplicht tot betaling van een bedrag bestaande uit de executiewaarde van de bodemzaak tot een beloop van maximaal het bedrag van de al dan niet in een naheffingsaanslag vervatte belastingschulden ter zake van rijksbelastingen, bedoeld in artikel 22, derde lid, voor zover deze belastingschulden zijn ontstaan in de periode voorafgaande aan het tijdstip waarop de zaak niet meer als bodemzaak kwalificeert. De ontvanger stelt het beloop van de betalingsverplichting vast in de beschikking, bedoeld in het elfde lid.
Voor de uit de beschikking, bedoeld in het twaalfde lid, voortvloeiende betalingsverplichting geldt een betalingstermijn van veertien dagen na de dagtekening van de beschikking.
Indien de pandhouder of de overige derde, bedoeld in het tweede lid, het bedrag, bedoeld in het twaalfde lid, niet binnen de gestelde termijn betaalt, vordert de ontvanger dat bedrag in, als ware dat bedrag een rijksbelasting.
Betalingen gedaan ingevolge het dertiende lid door de pandhouder of de overige derde, bedoeld in het tweede lid, komen in mindering op de belastingschulden, bedoeld in het twaalfde lid, van de belastingschuldige wiens bodemzaak het betrof, met uitzondering van rente, kosten en boeten die zijn verschuldigd door de pandhouder of de overige derde, bedoeld in het tweede lid.
De bevoegdheden van de ontvanger op grond van het negende, elfde, twaalfde en veertiende lid vervallen één jaar na het tijdstip waarop de zaak niet meer als bodemzaak kwalificeert, tenzij de ontvanger binnen dat jaar van de pandhouder of de overige derde, bedoeld in het tweede lid, een met bescheiden gestaafde verklaring heeft gevorderd omtrent de executiewaarde van de zaak.
Op het bezwaar, beroep, hoger beroep en beroep in cassatie inzake de beschikking, bedoeld in het elfde lid, is hoofdstuk V van de Algemene wet inzake rijksbelastingen van overeenkomstige toepassing.
De pandhouder of de overige derde, bedoeld in het tweede lid, die op grond van het tiende lid tijdig heeft verklaard en tijdig heeft betaald ingevolge het dertiende lid, heeft voor het bedrag dat hij aan de ontvanger heeft betaald verhaal op belastingschuldige, bedoeld in het eerste lid. Bij dit verhaal vindt geen subrogatie plaats in het voorrecht van artikel 21, eerste lid.
Dit artikel is niet van toepassing indien de waarde van de bodemzaken bij het aangaan van de overeenkomst tussen belastingschuldige en pandhouder of derden als bedoeld in het tweede lid onder een bij ministeriële regeling vast te stellen drempel blijft.
Dit artikel vindt overeenkomstige toepassing tijdens de afkoelingsperiode.