Стаття 204
чиннаЗОБОВ'ЯЗАННЯ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ТА ПЕВНИХ ОСІБ, ЯКІ НЕ Є ПЛАТНИКАМИ ПОДАТКІВ
1. Якщо при застосуванні статей 193–197, а також статей 199 та 200 особою, зобов’язаною до сплати податку, є платник податків, який не має місцезнаходження в державі-члені, де ПДВ підлягає сплаті, держави-члени можуть надати йому можливість призначити податкового представника як особу, зобов’язану до сплати податку.
У випадку, якщо оподатковувана операція здійснюється платником податку, який не має місця знаходження в державі-члені, де підлягає сплаті ПДВ, і з країною, в якій знаходиться головний офіс або місце знаходження цього платника податку, не існує правового інструменту щодо взаємної допомоги, сфера дії якого є аналогічною сфері дії Директиви 76/308/ЄЕС (10) та Регламенту (ЄС) № 1798/2003 (11), держави-члени можуть встановити, що податковий представник, призначений цим платником податку, зобов’язаний сплатити податок.
Однак держави-члени не можуть застосовувати можливість, зазначену в другому абзаці, до платників податків, які не мають місця реєстрації в Співтоваристві, у розумінні пункту 1 статті 358, які обрали спеціальний режим для послуг, що надаються в електронному вигляді.
2. Можливість, зазначена в абзаці першому частини 1, підлягає умовам та положенням про виконання, встановленим відповідними державами-членами.
1. Wanneer bij de toepassing van de artikelen 193 tot en met 197 en de artikelen 199 en 200 de tot voldoening van de belasting gehouden persoon een belastingplichtige is die niet is gevestigd in de lidstaat waar de BTW verschuldigd is, kunnen de lidstaten hem de mogelijkheid geven een fiscaal vertegenwoordiger aan te wijzen als tot voldoening van de belasting gehouden persoon.
In het geval dat de belastbare handeling wordt verricht door een belastingplichtige die niet in de lidstaat is gevestigd waar de BTW verschuldigd is, en er met het land van het hoofdkantoor of de vestiging van deze belastingplichtige geen rechtsinstrument inzake wederzijdse bijstand bestaat waarvan de strekking gelijk is aan die van Richtlijn 76/308/EEG (10) en Verordening (EG) nr. 1798/2003 (11), kunnen de lidstaten bepalen dat een door deze belastingplichtige aangewezen fiscaal vertegenwoordiger tot voldoening van de belasting wordt gehouden.
De lidstaten kunnen de in de tweede alinea bedoelde mogelijkheid echter niet toepassen op niet in de Gemeenschap gevestigde belastingplichtigen in de zin van artikel 358, punt 1), die voor de bijzondere regeling voor langs elektronische weg verrichte diensten hebben gekozen.
2. De in lid 1, eerste alinea, bedoelde mogelijkheid is onderworpen aan de door de respectieve lidstaten vastgestelde voorwaarden en uitvoeringsbepalingen.