Стаття 3.54a
чиннаHeffingsgrondslag bij werk en woning · Belastbare winst uit onderneming
Якщо платник податків продовжує або спільно продовжує підприємницьку діяльність товариства, акції або сертифікати на отримання прибутку якого він утримує, у межах припинення діяльності цього товариства із застосуванням статті 14c Закону про податок на прибуток підприємств 1969 року, то на момент такого продовження в балансі підприємства формується резерв (позитивний або негативний резерв повернення).
Резерв повернення (terugkeerreserve) встановлюється у розмірі половини доходу від відчуження, який на підставі статті 4.24a або статті 4.42a не враховується для цілей оподаткування, після попереднього зменшення доходу від відчуження на суму, зазначену у третьому абзаці. Якщо таке зменшення призводить до позитивної суми, виникає позитивний резерв повернення, який відноситься на зменшення капіталу підприємства, що продовжує діяльність. Якщо таке зменшення призводить до від’ємної суми, виникає від’ємний резерв повернення у розмірі половини від’ємної суми; від’ємний резерв повернення враховується при зменшенні прибутку у разі припинення діяльності підприємства. Для застосування першого речення дохід від відчуження, зазначений у цьому реченні, враховується без урахування застосування статті 4.24a.
Сума, на яку зменшується прибуток від відчуження, встановлюється як (100-L/100) частина прибутку, що згідно зі статтею 14c, частиною першою у поєднанні з частиною другою Закону про податок на прибуток підприємств 1969 року не враховується при оподаткуванні податком на прибуток підприємств, оскільки цей прибуток відноситься до частки платника податків у товаристві. При цьому L означає відсоток найнижчої ставки, зазначеної у статті 22 Закону про податок на прибуток підприємств 1969 року, що діє на момент продовження, зазначеного у частині першій. Для застосування першого речення не враховується та частина прибутку, до якої застосовувалося б зменшення для запобігання міжнародному подвійному оподаткуванню у разі, якби стаття 14c Закону про податок на прибуток підприємств 1969 року не була застосована.
Позитивний резерв повернення (positieve terugkeerreserve) включається до прибутку не пізніше моменту припинення діяльності підприємства. У разі припинення частини діяльності підприємства, що продовжує функціонувати, до прибутку включається пропорційна частина позитивного резерву повернення.
Розмір резерву на повернення (terugkeerreserve) встановлюється інспектором шляхом винесення рішення, яке може бути оскаржене. Рішення, зазначене у першому реченні, може також стосуватися умов, передбачених у статті 4.42a, частині другій.
Якщо будь-який факт дає підстави для припущення, що розмір резерву на повернення (terugkeerreserve) було визначено у неправильній сумі, інспектор може переглянути рішення шляхом винесення рішення, яке може бути оскаржене в адміністративному порядку.
Обставина, яка була відома інспектору або могла бути йому обґрунтовано відома, не може бути підставою для перегляду, за винятком випадків, коли платник податків діяв недобросовісно щодо цієї обставини. Стаття 16, частина друга, вступна частина та підпункт «c» Загального закону про державні податки застосовуються відповідним чином.
Повноваження на перегляд припиняється після спливу п'яти років з дати винесення ухвали.
Indien de belastingplichtige de onderneming van een vennootschap waarvan hij aandelen of winstbewijzen houdt, in het kader van de ontbinding van die vennootschap met toepassing van artikel 14c van de Wet op de vennootschapsbelasting 1969, voortzet of mede voortzet, wordt op het tijdstip van de voortzetting op de balans van de onderneming een reserve gevormd (positieve of negatieve terugkeerreserve).
De terugkeerreserve wordt gesteld op de helft van het vervreemdingsvoordeel dat op grond van artikel 4.24a of artikel 4.42a voor de heffing buiten aanmerking blijft, na het vervreemdingsvoordeel eerst te hebben verminderd met het bedrag bedoeld in het derde lid. Indien deze vermindering leidt tot een positief bedrag, ontstaat er een positieve terugkeerreserve welke ten laste van het vermogen van de voortgezette onderneming komt. Wanneer deze vermindering leidt tot een negatief bedrag, ontstaat er een negatieve terugkeerreserve ter grootte van de helft van het negatieve bedrag; een negatieve terugkeerreserve komt in mindering op de winst bij staking van de onderneming. Voor de toepassing van de eerste volzin wordt het in die volzin bedoelde vervreemdingsvoordeel in aanmerking genomen zonder rekening te houden met de toepassing van artikel 4.24a.
Het bedrag waarmee het vervreemdingsvoordeel wordt verminderd wordt gesteld op (100-L/100) deel van de winst die volgens artikel 14c, eerste lid in verbinding met het tweede lid, van de Wet op de vennootschapsbelasting 1969 voor de heffing van de vennootschapsbelasting buiten aanmerking blijft, voorzover deze winst is toe te rekenen aan het aandeel van de belastingplichtige in de vennootschap. Daarbij staat L voor het percentage van het laagste tarief, bedoeld in artikel 22 van de Wet op de vennootschapsbelasting 1969, geldend op het tijdstip van de voortzetting, bedoeld in het eerste lid. Voor de toepassing van de eerste zin blijft buiten aanmerking het deel van de winst waarop een vermindering ter voorkoming van internationale dubbele belasting van toepassing zou zijn ingeval artikel 14c van de Wet op de vennootschapsbelasting 1969 niet zou zijn toegepast.
Een positieve terugkeerreserve wordt uiterlijk bij staking van de onderneming in de winst opgenomen. Bij staking van een gedeelte van de voortgezette onderneming wordt een evenredig gedeelte van de positieve terugkeerreserve in de winst opgenomen.
De omvang van de terugkeerreserve wordt door de inspecteur vastgesteld bij voor bezwaar vatbare beschikking. De in de eerste volzin bedoelde beschikking kan mede betrekking hebben op voorwaarden als bedoeld in artikel 4.42a, tweede lid.
Indien enig feit grond oplevert voor het vermoeden dat de omvang van de terugkeerreserve op een onjuist bedrag is vastgesteld, kan de inspecteur de beschikking herzien bij voor bezwaar vatbare beschikking.
Een feit dat de inspecteur bekend was of redelijkerwijs bekend had kunnen zijn, kan geen grond voor herziening opleveren, behoudens in de gevallen waarin de belastingplichtige terzake van dit feit te kwader trouw is. Artikel 16, tweede lid, aanhef en onderdeel c, van de Algemene wet inzake rijksbelastingen is van overeenkomstige toepassing.
De bevoegdheid tot herziening vervalt door verloop van vijf jaren na de datum van vaststelling van de beschikking.