Стаття 76
чиннаStrafrechtelijke bepalingen · Algemene bepalingen van strafrecht
Стосовно кримінальних правопорушень, передбачених податковим законодавством, щодо яких протокол не був переданий прокурору відповідно до статті 80, частини другої, виключно орган управління державними податками може винести постанову про накладення штрафу (strafbeschikking), відступаючи від положень статей 257a, 257b та 257ba Кримінально-процесуального кодексу. Міністерським розпорядженням можуть бути визначені посадові особи, які можуть здійснювати ці повноваження від імені цього органу управління.
У цьому кримінальному приписі може бути призначено грошовий штраф. Крім того, цей кримінальний припис може містити вказівки, яких підозрюваний повинен дотримуватися. Вказівки можуть передбачати:
відмова від предметів, які були вилучені та підлягають конфіскації або вилученню з цивільного обігу;
видача або задоволення вимог держави щодо оціночної вартості предметів, які підлягають конфіскації;
сплата державі грошової суми, що дорівнює або є меншою за оцінювану вигоду — включаючи заощаджені витрати, — отриману обвинуваченим за допомогою або внаслідок кримінального правопорушення;
належне виконання зобов'язання, встановленого податковим законодавством.
Кримінальна постанова, якою накладається грошовий штраф у розмірі понад 2 000 євро, всупереч положенням статті 257c, частини другої, Кримінально-процесуального кодексу, виноситься лише за умови, що підозрюваний був попередньо заслуханий.
Грошовий штраф, всупереч положенням статті 6:1:17 Кримінально-процесуального кодексу, стягується у спосіб, передбачений Законом про стягнення 1990 року. Для цього копія постанови про накладення штрафу (strafbeschikking) передається отримувачу. Крім того, керівництво Державної податкової служби або уповноважена посадова особа визначає строк, протягом якого надані вказівки мають бути виконані, а також, за необхідності, місце, де це має бути здійснено. Встановлений строк може бути продовжений один раз до моменту його закінчення.
На відміну від статті 257h, частини другої, Кримінально-процесуального кодексу, керівництво Державної податкової служби на запит надає копію кримінального припису (strafbeschikking) будь-якій особі, окрім підозрюваного або його захисника, якщо тільки, на думку керівництва, надання такої копії не підлягає повній або частковій відмові з метою захисту інтересів особи, стосовно якої було винесено кримінальний припис, або третіх осіб, зазначених у кримінальному приписі. У останньому випадку керівництво Державної податкової служби може надати анонімізовану копію кримінального припису.
Якщо протягом чотирнадцяти днів не надано копію або анонімізовану копію, заявник може подати скаргу до керівництва Державної податкової служби. Останнє передає скаргу, кримінальний наказ та протокол прокурору, який невідкладно доводить скаргу та процесуальні документи до відома суду (de rechtbank), якщо тільки він не задовольнить вимогу заявника. Учасники процесу, всупереч положенням частини четвертої статті 23 Кримінально-процесуального кодексу, не мають права ознайомлюватися зі змістом процесуальних документів, окрім як у межах, дозволених судом.
Стаття 552ab Кримінально-процесуального кодексу застосовується відповідно.
Ten aanzien van de bij de belastingwet strafbaar gestelde feiten met betrekking tot welke het proces-verbaal niet overeenkomstig artikel 80, tweede lid, in handen van de officier van justitie is gesteld, kan, in afwijking van de artikelen 257a, 257b en 257ba van het Wetboek van Strafvordering, uitsluitend het bestuur van ’s Rijks belastingen een strafbeschikking uitvaardigen. Bij ministeriële regeling kunnen functionarissen worden aangewezen die deze bevoegdheid namens dat bestuur kunnen uitoefenen.
In deze strafbeschikking kan een geldboete worden opgelegd. Voorts kan deze strafbeschikking aanwijzingen bevatten waaraan de verdachte moet voldoen. De aanwijzingen kunnen inhouden:
afstand van voorwerpen die in beslag zijn genomen en vatbaar zijn voor verbeurdverklaring of onttrekking aan het verkeer;
uitlevering, of voldoening aan de staat van de geschatte waarde, van voorwerpen die vatbaar zijn voor verbeurdverklaring;
voldoening aan de Staat van een geldbedrag gelijk aan of lager dan het geschatte voordeel – met inbegrip van besparing van kosten – door de verdachte verkregen door middel van of uit het strafbare feit;
het alsnog voldoen aan een bij de belastingwet gestelde verplichting.
Een strafbeschikking waarin een geldboete wordt opgelegd van meer dan € 2 000, wordt, in afwijking van artikel 257c, tweede lid, van het Wetboek van Strafvordering, slechts uitgevaardigd indien de verdachte daaraan voorafgaand is gehoord.
Een geldboete wordt, in zoverre in afwijking van artikel 6:1:17 van het Wetboek van Strafvordering, ingevorderd op de wijze, voorzien in de Invorderingswet 1990. Daartoe wordt een afschrift van de strafbeschikking aan de ontvanger ter hand gesteld. Het bestuur van ’s Rijks belastingen of de aangewezen functionaris bepaalt voorts de termijn binnen welke aan de gegeven aanwijzingen moet zijn voldaan en zo nodig tevens de plaats waar zulks moet geschieden. De gestelde termijn kan voor de afloop daarvan eenmaal worden verlengd.
In afwijking van artikel 257h, tweede lid, van het Wetboek van Strafvordering verstrekt het bestuur van ’s Rijks belastingen desgevraagd een afschrift van een strafbeschikking aan ieder ander dan de verdachte of zijn raadsman, tenzij verstrekking naar het oordeel van het bestuur ter bescherming van de belangen van degene ten aanzien van wie de strafbeschikking is uitgevaardigd of van de derden die in de strafbeschikking worden genoemd, geheel of gedeeltelijk dient te worden geweigerd. In het laatste geval kan het bestuur van ’s Rijks belastingen een geanonimiseerd afschrift van de strafbeschikking verstrekken.
Indien binnen veertien dagen geen afschrift dan wel een geanonimiseerd afschrift wordt verstrekt, kan de verzoeker een klaagschrift indienen bij het bestuur van ’s Rijks belastingen. Deze stelt het klaagschrift, de strafbeschikking en het proces-verbaal in handen van de officier van justitie, welke het klaagschrift en de processtukken onverwijld ter kennis brengt van de rechtbank, tenzij hij alsnog aan het verzoek tegemoetkomt. De procesdeelnemers zijn, in afwijking van artikel 23, vierde lid, van het Wetboek van Strafvordering niet bevoegd van de inhoud van de processtukken kennis te nemen dan voorzover de rechtbank zulks toestaat.
Artikel 552ab van het Wetboek van Strafvordering is van overeenkomstige toepassing.