Стаття 66
чиннаVerjaring
Строки, зазначені у статтях 11, частина третя, та 16, частини третя та четверта, Загального закону про державні податки, тривалістю відповідно три, п'ять та дванадцять років, починають спливати:
для цілей податку на спадщину після дня внесення актового запису про смерть до реєстрів актів цивільного стану, з урахуванням того, що у випадках, передбачених статтею 45, частиною другою, строки починають спливати не раніше дня, з якого починається строк подання декларації, та продовжуються на час, протягом якого строк подання декларації не спливає;
щодо податку на дарування, у разі якщо декларацію не було подано, — після дня внесення актового запису про смерть дарувальника або обдаровуваного до реєстрів актів цивільного стану, або у разі, якщо декларацію було подано через понад чотири місяці після закінчення календарного року, в якому відбулося дарування, — після дня подання такої декларації, з урахуванням того, що у разі, якщо і дарувальник, і обдаровуваний є юридичними особами, повноваження щодо визначення суми податкового зобов’язання або донарахування податкового зобов’язання припиняється через двадцять років після дарування;
у випадку, якщо це стосується визначення суми податкового зобов’язання або забезпечувального податкового зобов’язання у зв’язку з подією, зазначеною у статті 35e, після дня, коли така подія відбулася.
Якщо йдеться про повноваження щодо встановлення додаткового податкового повідомлення у випадках, коли було надано зменшення, як це передбачено статтею 52, то строк розпочинається з дня, наступного за днем, у який було надано таке зменшення.
Якщо йдеться про повноваження щодо встановлення податкового донарахування (navorderingsaanslag) у зв’язку з неправомірним наданням або наданням у завищеному розмірі зменшення на підставі статті 53, то строк розпочинається з дня, наступного за днем, у який було надано таке зменшення.
Якщо для цілей податку на спадщину декларацію щодо складової об’єкта цього податку, яка утримується або виникла за кордоном, не було подано, або вона була подана з помилками чи неповною, повноваження щодо встановлення додаткового податкового повідомлення не припиняється, всупереч положенням частини четвертої статті 16 Загального закону про державні податки.
De in de artikelen 11, derde lid, en 16, derde en vierde lid, van de Algemene wet inzake rijksbelastingen vermelde termijnen van onderscheidenlijk drie, vijf en twaalf jaren gaan in:
voor de erfbelasting na de dag van inschrijving van de akte van overlijden in de registers van de burgerlijke stand, met dien verstande dat in de gevallen, bedoeld in artikel 45, tweede lid, de termijnen niet eerder beginnen te lopen dan vanaf de dag waarop de termijn van aangifte ingaat en worden verlengd met de tijd dat de termijn van aangifte niet loopt;
voor de schenkbelasting, ingeval geen aangifte is gedaan, na de dag van inschrijving van de akte van overlijden van de schenker of van de begiftigde in de registers van de burgerlijke stand, dan wel ingeval meer dan vier maanden na het einde van het kalenderjaar waarin de schenking heeft plaatsgevonden aangifte is gedaan, na de dag van die aangifte met dien verstande dat ingeval zowel de schenker als de begiftigde een rechtspersoon is, de bevoegdheid tot het vaststellen van een aanslag of navorderingsaanslag twintig jaren na de schenking vervalt;
voor het geval het betreft het vaststellen van een aanslag of conserverende aanslag in verband met een gebeurtenis als bedoeld in artikel 35e, na de dag waarop die gebeurtenis zich heeft voorgedaan.
Betreft het de bevoegdheid tot het vaststellen van een navorderingsaanslag in gevallen waarin een vermindering als bedoeld in artikel 52 is verleend, dan gaat de termijn in na de dag waarop de vermindering is verleend.
Betreft het de bevoegdheid tot het vaststellen van een navorderingsaanslag wegens het ten onrechte of tot een te hoog bedrag verlenen van een vermindering op grond van artikel 53, dan gaat de termijn in na de dag waarop de vermindering is verleend.
Indien voor de erfbelasting de aangifte over een bestanddeel van het voorwerp van die belasting dat in het buitenland wordt gehouden of is opgekomen niet, onjuist of onvolledig is gedaan, vervalt, in afwijking van artikel 16, vierde lid, van de Algemene wet inzake rijksbelastingen, de bevoegdheid tot het vaststellen van een navorderingsaanslag niet.