Стаття 3:324
чиннаПозовні вимоги
Право на виконання судового або арбітражного рішення втрачає силу за позовною давністю після закінчення двадцяти років з початку дня, наступного за днем винесення рішення, або, якщо для його виконання встановлено вимоги, виконання яких не залежить від волі особи, на користь якої винесено рішення, з початку дня, наступного за днем, коли ці вимоги були виконані.
Якщо до закінчення строку позовної давності однією зі сторін було подано скаргу на судове рішення (rechtsmiddel) або пред’явлено вимогу з метою оскарження виконання обвинувального вироку чи судового рішення, що підлягає виконанню, перебіг строку починається лише з початку дня, наступного за днем завершення судового розгляду з цього приводу.
Строк позовної давності становить п'ять років щодо того, що згідно із судовим рішенням має сплачуватися щорічно або через коротші проміжки часу.
Що стосується відсотків, штрафів, пені (dwangsommen) та інших додаткових стягнень, позовна давність, за винятком випадків її переривання або продовження, настає не пізніше, ніж позовна давність щодо повноваження на виконання основного рішення.
De bevoegdheid tot tenuitvoerlegging van een rechterlijke of arbitrale uitspraak verjaart door verloop van twintig jaren na de aanvang van de dag, volgende op die van de uitspraak, of, indien voor tenuitvoerlegging daarvan vereisten zijn gesteld waarvan de vervulling niet afhankelijk is van de wil van degene die de uitspraak heeft verkregen, na de aanvang van de dag, volgende op die waarop deze vereisten zijn vervuld.
Wordt vóórdat de verjaring is voltooid, door een der partijen ter aantasting van de ten uitvoer te leggen veroordeling een rechtsmiddel of een eis ingesteld, dan begint de termijn eerst met de aanvang van de dag, volgende op die waarop het geding daarover is geëindigd.
De verjaringstermijn bedraagt vijf jaren voor wat betreft hetgeen ingevolge de uitspraak bij het jaar of kortere termijn moet worden betaald.
Voor wat betreft renten, boeten, dwangsommen en andere bijkomende veroordelingen, treedt de verjaring, behoudens stuiting of verlenging, niet later in dan de verjaring van de bevoegdheid tot tenuitvoerlegging van de hoofdveroordeling.