Стаття 5.2
чиннаЗаходи обмеження та позбавлення волі
Захід щодо обмеження свободи пересування, передбачений частиною першою статті 56 Закону, може бути застосований з метою ефективного запобігання переховуванню іноземця у разі наявності ризику переховування, зокрема якщо це стосується:
іноземці, які відповідно до статті 17, четвертого абзацу, Регламенту про управління притулком та міграцією зобов'язані перебувати в іншій державі-члені; або
іноземці, які були передані до Нідерландів як держави-члена, де вони відповідно до пункту четвертого статті 17 Регламенту про управління притулком та міграцією зобов'язані перебувати після того, як вони переховувалися та виїхали до іншої держави-члена.
Захід, передбачений у частині першій, може бути призначений, якщо має місце принаймні одна з підстав для ризику переховування, як зазначено у частині другій статті 5.6.
De maatregel van beperking van vrijheid van beweging, bedoeld in artikel 56, eerste lid, van de Wet kan worden opgelegd om doeltreffend te voorkomen dat de vreemdeling onderduikt wanneer er een onderduikrisico is, met name als het gaat om:
vreemdelingen die overeenkomstig artikel 17, vierde lid, van de Asiel- en migratiebeheerverordening verplicht zijn om zich in een andere lidstaat te bevinden; of
vreemdelingen die zijn overgebracht naar Nederland als lidstaat waar zij overeenkomstig artikel 17, vierde lid, van de Asiel- en migratiebeheerverordening verplicht zijn zich te bevinden nadat zij zijn ondergedoken en zich naar een andere lidstaat hebben begeven.
De maatregel, bedoeld in het eerste lid, kan worden opgelegd indien ten minste één van de gronden voor onderduikrisico als bedoeld in artikel 5.6, tweede lid, zich voordoet.
Рішення Відділу адміністративної юрисдикції Державної ради (ABRvS) — найвищої інстанції в імміграційних справах, — у яких застосовується ця стаття. Анотації — неофіційний переклад.
Рішенням від 23 липня 2025 року Міністр з питань притулку та міграції взяв апелянта під варту.
Рішення на rechtspraak.nl