Стаття 16
чиннаВтрата нідерландського громадянства
Нідерландське громадянство втрачається неповнолітньою особою:
шляхом судового встановлення батьківства, визнання, легітимації або усиновлення іноземцем, якщо він внаслідок цього набуває його громадянство або вже володіє ним;
шляхом подання заяви про відмову, якщо він має громадянство свого батька, матері або усиновителя, як зазначено у пункті восьмому статті 11;
якщо його батько або мати добровільно набуває іншого громадянства і він бере участь у цьому набутті або вже має це громадянство;
якщо його батько або мати втрачає нідерландське громадянство відповідно до статті 15, частина перша, пункти b, c або d, або відповідно до статті 15A;
якщо він самостійно набуває того ж громадянства, що і його батько чи мати.
Для цілей застосування пунктів c, d та e під батьком або матір’ю також розуміється усиновлювач, від якого неповнолітній набуває нідерландське громадянство, та особа, яка спільно здійснює батьківську опіку над неповнолітнім і від якої він набуває нідерландське громадянство. Заява про відмову, зазначена в пункті b, не має юридичних наслідків до того часу, поки неповнолітній, який досяг дванадцятирічного віку, та, за його заявою (verzoek), той з батьків, хто не є законним представником, не будуть заслухані з цього приводу. Відмова не є можливою, якщо дитина та цей з батьків мають заперечення проти неї. Неповнолітній, який досяг шістнадцятирічного віку, подає заяву про відмову самостійно і не може бути представлений у цьому процесі.
Втрата нідерландського громадянства, зазначена у частині першій, не настає:
якщо та доки один із батьків має нідерландське громадянство;
внаслідок смерті одного з батьків після моменту, в який згідно з частиною першою мало б настати позбавлення нідерландського громадянства;
якщо один із батьків як громадянин Нідерландів помер до моменту, коли згідно з частиною першою мало б настати припинення громадянства Нідерландів;
якщо неповнолітня особа відповідає вимогам статті 3, абзац третій, або статті 2, пункт «а», Закону від 12 грудня 1892 року про нідерландське громадянство та статус резидента (Stb. 268), за винятком випадку, зазначеного в абзаці першому, пункт «b»;
якщо неповнолітня особа народилася в країні набутого нею громадянства і на момент такого набуття має там своє основне місце проживання, за винятком випадку, передбаченого пунктом «b» частини першої;
якщо неповнолітня особа протягом безперервного періоду тривалістю щонайменше п’ять років має або мала своє основне місце проживання в країні набутого нею громадянства, за винятком випадку, передбаченого пунктом b першого абзацу; або
якщо у випадку, зазначеному в пункті «е» першої частини, один із батьків на момент набуття є нідерландцем.
Для цілей застосування пунктів a, b, c та g під батьком (матір’ю) також розуміється усиновлювач, як зазначено у пункті восьмому статті 11, та особа, яка спільно здійснює батьківську опіку над неповнолітнім і від якої він набуває нідерландське громадянство.
Het Nederlanderschap gaat voor een minderjarige verloren:
door gerechtelijke vaststelling van het ouderschap, erkenning, wettiging of adoptie door een vreemdeling, indien hij diens nationaliteit daardoor verkrijgt, of deze reeds bezit;
door het afleggen van een verklaring van afstand, indien hij de nationaliteit bezit van zijn vader, moeder of adoptiefouder als bedoeld in artikel 11, achtste lid;
indien zijn vader of moeder vrijwillig een andere nationaliteit verkrijgt en hij in deze verkrijging deelt of deze nationaliteit reeds bezit;
indien zijn vader of moeder het Nederlanderschap verliest ingevolge artikel 15, eerste lid, onder b, c of d, of ingevolge artikel 15A;
indien hij zelfstandig dezelfde nationaliteit verkrijgt als zijn vader of moeder.
Voor de toepassing van de onderdelen c, d en e wordt onder vader of moeder mede verstaan de adoptiefouder aan wie de minderjarige het Nederlanderschap ontleent, en de persoon die mede het gezamenlijk gezag over de minderjarige uitoefent en aan wie hij het Nederlanderschap ontleent. De in onderdeel b bedoelde verklaring van afstand heeft geen rechtsgevolg dan nadat de minderjarige die de leeftijd van twaalf jaar heeft bereikt en, op diens verzoek, de ouder die geen wettelijk vertegenwoordiger is, daarover zijn gehoord. Geen afstand is mogelijk indien het kind en die ouder daartegen bedenkingen hebben. De minderjarige die de leeftijd van zestien jaar heeft bereikt, legt de verklaring van afstand zelfstandig af en kan daarin niet worden vertegenwoordigd.
Het verlies van het Nederlanderschap, bedoeld in het eerste lid treedt niet in:
indien en zolang een ouder het Nederlanderschap bezit;
door het overlijden van een ouder na het tijdstip waarop krachtens het eerste lid het verlies van het Nederlanderschap zou intreden;
indien een ouder als Nederlander is overleden vóór het tijdstip waarop krachtens het eerste lid het verlies van het Nederlanderschap zou intreden;
indien de minderjarige voldoet aan artikel 3, derde lid, of artikel 2, onder a, van de wet van 12 december 1892 op het Nederlanderschap en het ingezetenschap (Stb.268), behoudens in het geval bedoeld in het eerste lid onder b;
indien de minderjarige in het land van de door hem verkregen nationaliteit is geboren en daar ten tijde van de verkrijging zijn hoofdverblijf heeft, behoudens in het geval bedoeld in het eerste lid onder b;
indien de minderjarige gedurende een onafgebroken periode van tenminste vijf jaren in het land van de door hem verkregen nationaliteit zijn hoofdverblijf heeft of gehad heeft, behoudens in het geval bedoeld in het eerste lid onder b; of
indien in het geval in het eerste lid, onder e, bedoeld een ouder op het tijdstip van de verkrijging Nederlander is.
Voor de toepassing van de onderdelen a, b, c en g wordt onder een ouder mede verstaan de adoptiefouder als bedoeld in artikel 11, achtste lid, en de persoon die mede het gezamenlijk gezag over de minderjarige uitoefent en aan wie hij het Nederlanderschap ontleent.
Рішення Відділу адміністративної юрисдикції Державної ради (ABRvS) — найвищої інстанції в імміграційних справах, — у яких застосовується ця стаття. Анотації — неофіційний переклад.
Рішенням від 14 лютого 2023 року Міністр закордонних справ відмовив у підтвердженні заяви, поданої [апелянтом] для набуття нідерландського громадянства. [Апелянт] народився [дата народження] 1989 року в [місце народження], Південно-Африканська Республіка. При народженні він, поряд із південноафриканським громадянством, набув також нідерландське громадянство, оскільки його мати на той момент мала нідерландське громадянство. Вона народилася в Південно-Африканській Республіці в сім'ї нідерландських батьків, які емігрували до Південно-Африканської Республіки у 1952 році. Батько [апелянта] мав південноафриканське громадянство. 1 січня 1995 року мати [апелянта] втратила нідерландське громадянство в силу закону на підставі пункту «c» частини першої статті 15 Державного закону про нідерландське громадянство (Rijkswet op het Nederlanderschap) у редакції, що діяла в період з 1 січня 1985 року по 1 квітня 2003 року (далі: RWN (старий)), оскільки з 1 січня 1985 року по 1 січня 1995 року вона мала безперервне основне місце проживання в Південно-Африканській Республіці. Вона мала, поряд із нідерландським громадянством, також південноафриканське громадянство.
Рішення на rechtspraak.nlРішенням від 20 січня 2022 року Міністр залишив без розгляду заяву [апелянтки] про видачу нідерландського паспорта. [Апелянтка] народилася [дата народження] у Сполучених Штатах. Її батьки на той час мали нідерландське громадянство. При народженні вона набула як нідерландське, так і американське громадянство. 10 серпня 2021 року [апелянтка] подала до посольства Нідерландів у Вашингтоні заяву про видачу нідерландського паспорта. Підставою для залишення заяви без розгляду Міністр зазначив те, що [апелянтка] втратила нідерландське громадянство в силу закону (van rechtswege) 19 лютого 2021 року на підставі пункту «c» частини першої статті 16 Державного закону про нідерландське громадянство (Rijkswet op het Nederlanderschap), оскільки її батьки на зазначену дату добровільно набули американське громадянство та відмовилися від нідерландського громадянства.
Рішення на rechtspraak.nlРішенням від 23 листопада 2020 року Міністр закордонних справ залишив без розгляду заяву [апелянтки] про видачу нідерландського паспорта. [Апелянтка] народилася [дата народження] 1998 року в Сполучених Штатах. При народженні вона набула нідерландське та канадське громадянство через свого батька та американське громадянство через свою матір. Її батько на підставі пункту «c» частини першої статті 15 Державного закону про нідерландське громадянство (далі: RWN) втратив нідерландське громадянство в силу закону 1 квітня 2013 року. Як наслідок, на думку Міністра, [апелянтка] як неповнолітня особа також втратила нідерландське громадянство на підставі пункту «d» частини першої статті 16 RWN. 20 грудня 2019 року [апелянтка] подала заяву про видачу нідерландського паспорта до Посольства Нідерландів у Вашингтоні, округ Колумбія. [Апелянтка] стверджує, що суд неправильно витлумачив текст закону, а саме пункту «e» частини другої статті 16 RWN.
Рішення на rechtspraak.nlРішенням від 7 грудня 2022 року Міністр закордонних справ залишив без розгляду заяву [протилежної сторони] про видачу нідерландського паспорта. [Протилежна сторона] народився [дата народження] 2007 року в Нідерландах і одночасно зі своїми батьками у 2012 році набув нідерландське громадянство. 29 березня 2013 року [протилежна сторона] разом із батьками переїхав до Сполученого Королівства, де проживає нині. 23 червня 2022 року [протилежна сторона] набув британське громадянство. Оскільки термін дії його старого паспорта закінчився, [протилежна сторона] подав заяву на отримання нового нідерландського паспорта. Міністр залишив заяву без розгляду, оскільки, на його думку, [протилежна сторона] не має нідерландського громадянства. Заперечення, подане проти цього рішення, Міністр визнав необґрунтованим. Суд (de rechtbank) постановив, що Міністр повинен видати [протилежній стороні] нідерландський паспорт.
Рішення на rechtspraak.nlРішенням від 30 січня 2017 року Міністр закордонних справ залишив без розгляду заяву [апелянта] про видачу нідерландського паспорта. [Апелянт] народився [дата народження] 1996 року в Нідерландах та набув за народженням як нідерландське, так і швейцарське громадянство. Мати [апелянта] набула нідерландське громадянство за народженням. 30 травня 1984 року вона набула швейцарське громадянство як неповнолітня шляхом натуралізації. З цього моменту вона мала два громадянства. Батько [апелянта] завжди мав лише швейцарське громадянство. 2 липня 1996 року [апелянту] та його матері востаннє було видано нідерландський паспорт. З жовтня 1996 року по серпень 1998 року сім'я проживала в Бельгії, після чого сім'я переїхала до Швейцарії. 5 вересня 2016 року [апелянт] подав заяву про видачу нідерландського паспорта. Міністр залишив цю заяву без розгляду, оскільки [апелянт] не мав нідерландського громадянства.
Рішення на rechtspraak.nl